Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 758/12403/16-ц
провадження № 61-16952св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- Компанія "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в особі Представництва "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в Україні,
третя особа - Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого
2019 року в складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Компанії "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в особі Представництва "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в Україні про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 04 червня 2009 року він займав посаду Голови Компанії "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в Україні.
Звертав увагу на те, що в період з 23 травня 2016 року до 08 вересня 2016 року він перебував на стаціонарному, а згодом на амбулаторному лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності.
Вказував, що електронним листом від 08 липня 2016 року керівник Компанії по регіону Російської Федерації та країн СНД повідомив його, що довіреність на його ім`я була відкликана з підстав його тривалої хвороби.
09 вересня 2016 року позивач приступив до виконання своїх трудових обов`язків, однак в цей же день на службову електронну адресу йому був направлений лист з наказом про його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважав його звільнення на підставі зазначеної вище норми трудового законодавства незаконним, оскільки Голова Представництва не є посадовою особою, при цьому звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності, а наказ про звільнення виданий з порушенням вимог чинного законодавства та підписаний не уповноваженою на це особою.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив поновити його на посаді Голови Представництва Компанії "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в Україні, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 235 144,62 грн та 260 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданою незаконним звільненням.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посада Голови Представництва "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в Україні відносився до категорії посадових осіб, а тому застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, оскільки на момент звільнення позивача були припинені його повноваження як посадової особи.
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем виконані всі вимоги чинного законодавства щодо застосування цієї норми трудового законодавства, а тому підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відсутні.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 серпня 2019 року, апеляційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду
м. Києва від 20 лютого 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погоджуючись з його висновками, виходив з того, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Апеляційним судом відхилено доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції неправильно встановив дату звільнення позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що припинення повноважень позивача як Голови Представництва відповідно до рішення відповідача від 04 серпня 2016 року є лише підставою для видачі наказу про звільнення від 09 вересня 2016 року. Тобто, позивача було звільнено саме 09 вересня 2016 року, в перший день його виходу на роботу після тимчасової непрацездатності, що також спростовує доводи позивача про те, що його було звільнено в період тимчасової непрацездатності.
Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на видачу наказу про звільнення позивача, суд апеляційної інстанції оцінив критично, оскільки на підставі пункту 16 довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_3
від 07 червня 2016 року, вона наділяється повноваженнями щодо працевлаштування працівників представництва, при цьому надані повноваження на звільнення були додатково підтверджені офіційним листом керівництва Компанії "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" від 24 жовтня 2016 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме: не було розглянуто його клопотання про витребування доказів, не вжито заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, порушено порядок прийняття судового рішення та його проголошення, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними, оскільки допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права не спростовують його правильних висновків по суті спору.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України відбулось з дотримання вимог трудового законодавства, оскільки неправильно віднесли посаду позивача до категорії посадових осіб.
Вказує на те, що суди неправильно встановили момент припинення трудових відносин між ним та Компанією "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" та не врахували, що звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності позивача. Також судами не надано належної оцінки доказам щодо відсутності повноважень у ОСОБА_3 на видачу наказу про звільнення позивача.
Зазначене вище призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права.
Крім цього, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, не дотримано принципу диспозитивності судового процесу, оскільки позивач звертався до суду першої та апеляційної інстанцій з клопотаннями про забезпечення доказів, витребування яких, з наданням їм відповідної правової оцінки, могло вплинути на висновки судів попередніх інстанцій.
Також зазначає про порушення судом першої інстанції строків виготовлення повного тексту рішення, що позбавило його можливості вчасно звернутись з апеляційною скаргою та взагалі дізнатись результат розгляду позовних вимог ОСОБА_1 .
У жовтні 2019 року Компанія "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в особі Представництва "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед" в Україні подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника позивача, в яких зазначає про безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення судами дати його звільнення, оскільки датою звільнення вважається дата видання наказу, а саме: 09 вересня 2016 року.
Посилання в касаційній скарзі на те, що позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності є необґрунтованими, оскільки враховуючи дату звільнення, яку правильно визначили суди, позивача було звільнено в день, коли він повернувся до роботи після періоду тимчасової непрацездатності.
Аргументи касаційної скарги про те, що наказ підписаний особою, яка не мала на це повноважень, спростовуються довіреністю, виданою на ім`я ОСОБА_3 а підтверджено офіційним листом Компанії "Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед".
Також, вважає безпідставними посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права щодо незадоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки інформацію, яку позивач мав намір довести, заявляючи клопотання, було підтверджено представником третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, у зв`язку із чим в задоволенні клопотання було обґрунтовано відмовлено.
22 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву, в якій просила здійснити розгляд справи № 758/12403/16-ц за участі представників сторін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 06 серпня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк для учасників справи на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).