Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 365/159/19
провадження № 61-16938 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"; відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Згурівського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року у складі судді Хижного Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.рrivatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Також, відповідач при укладенні договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 07 лютого 2019 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 19 829,87 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 759,01 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 4 840,75 грн, пені за прострочене зобов`язання у розмірі 7 009,64 грн, пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн - 800 грн, а також штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 920,47 грн.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2011 рокуу розмірі 19 829,87 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, позивачем не надано доказів того, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, що свідчило б про укладений між сторонами у належній формі договір про надання банківських послуг. Крім того, позивачем не надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, не надано виписки по цьому рахунку, а не підтверджений іншими доказами розрахунок заборгованості не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості за кредитним договором. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", хоч і підписана відповідачкою ОСОБА_1, проте, не містить чіткої інформації щодо відсоткової ставки та можливості її збільшення, розміру та строків періодичних платежів на погашення кредиту тощо.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав про те, що долучена до матеріалів справи анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, проте, у ній не зазначено, яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії. Тому є правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" за його недоведеністю. Посилаючись на частину третю статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не прийняв до уваги надану позивачем довідку про номери карток, які були видано відповідачу, строк їх дії, виписку по рахунку за кожною із карток, період їх дії, оскільки банком не надало доказів неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення АТ КБ "ПриватБанк".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 365/159/19 із Згурівського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про необізнаність відповідача з такими та не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Поставивши свій підпис у анкеті-заяві, відповідач тим самим засвідчила свою згоду з Умовами та правилами кредитування та отримання кредиту на зазначених умовах. Посилаючись на вимоги статті 634 ЦК України та пункт 14.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" позивач зазначив, що вказані норми не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участі у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. Також зазначив, що разом з анкетою-заявою відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", у якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Вказував, що кредитний договір ніким не оспорений, а тому є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Суди не перевірили розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що відповідач користувалася грошовими коштами, частково виконувала умови кредитного договору, частково сплачувала заборгованість, а отже, визнавала свої зобов`язання за договором, у тому числі і по пені, комісії та розміри встановлених обов`язкових платежів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 20 жовтня 2011 року відповідно до Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1, підписавши анкету-заяву, отримала у АТ КБ "ПриватБанк" кредит у розмірі 8 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 жовтня 2011 року станом на 07 лютого 2019 року становить 19 829,87 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 759,01 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 4 840,75 грн, пені за прострочене зобов`язання у розмірі 7 009,64 грн, пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн - 800 грн, а також штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 920,47 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.