Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 428/5418/18
провадження № 61-48756св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - управління Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Бароніна Д. Б., від 06 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Карташова О. Ю., від 20 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно - на нараховані, але не отримані за життя пенсійні виплати у розмірі 106 853, 79 грн. 21 листопада 2017 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким вказано, що спадщина складається з недоотриманої пенсії у сумі 106 853, 79 грн. Спадкодавцями вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці спадкового майна кожному, вартість якої, становить 53 426, 89 грн. 25 листопада 2017 року відповідачем сплачено недоотриману пенсію не в повному обсязі, позивач отримала пенсію у розмірі 47 447, 01 грн, а загальна сума становить 53 426, 89 грн. Відповідачем було роз`яснено, що розмір недоотриманої пенсії було нараховано відповідно до вимог статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто за останні три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Вважає, що відмова відповідача у виплаті всієї суми пенсії не ґрунтується на вимогах закону.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, стягнути з відповідача на її користь суму недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, але не була отримана ним за життя, у розмірі 5 979, 88 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської областігрошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом недоотриманої суми пенсії у зв`язку із смертю ОСОБА_2 у розмірі 5 979, 88 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської області залишено без задоволення, а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 липня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми у повному обсязі. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської області просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсія останнього не була витребувана протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини членами його сім`ї та увійшла до складу спадщини. Із заявою про виплату пенсії позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України 23 листопада 2017 року. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Сєвєродонецьку Луганської області, а виплата пенсії була припинена йому не з вини відповідача, при чому пенсія за життя з 01 серпня 2014 року ОСОБА_2 відповідачем нараховано не була, то з 01 серпня 2014 року пенсія не отримувалася з вини пенсіонера. Судами при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень, судами правильно застосовано норми матеріального права із урахуванням встановлених обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2017 року, виданого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговською О. В., спадкоємцями майна померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_1
Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з недоотриманих пенсійних виплат у сумі 106 853, 79 грн, що належали ОСОБА_2, розмір який підтверджено листом управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 13 жовтня 2017 року за № 17152/03-21. Розмір 1/2 частки спадкового майна становить 53 426, 89 грн.
Відповідно до талону разового доручення № 849807/775 недоодержана пенсія ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, виплачена його дружині ОСОБА_1 у сумі 47 447, 01 грн.
У листі управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області № 14/Б-4 від 17 січня 2018 року зазначено, що оскільки ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області за отриманням недоодержаної пенсії чоловіка у листопаді 2017 року, недоодержана пенсія була виплачена їй за період з 01 листопада 2014 року по 31 березня 2017 року, тобто за три роки до дня звернення.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.