ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №804/3463/15
адміністративне провадження №К/9901/13958/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (судді: Іванов С.М. (головуючий), Чабаненко С.В., Шлай А.В.)
у справі № 804/3463/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
до Дніпропетровської митниці ДФС
про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2014 року №110010000/2014/600210/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 вересня 2014 року №110010000/2014/20084.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2015 року відмовив у задоволенні позову Товариства.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким задовольнив адміністративний позов Товариства повністю.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності в умовах оплати за оцінюваний товар та не містили відомостей про вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 25 лютого 2014 року між позивачем (покупець) та компанією "РНІ АG", Австрія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 14-0415-12, за умовами якого продавець зобов`язався здійснити покупцю поставку вогнетривких виробів на умовах DAP ст. Правда Придніпровської залізниці, Україна.
З метою митного оформлення імпортованого товару - невипалені вироби у вигляді цегли, що містять магнезит марки: ANCARBON F6T10Е MK7/20у кількості 11294,100 кг; ANCARBON F6T10E MK7/8- у кількості 10092,600 кг; ANCARBON F6T14S MK 9/30 - у кількості 14011,140 кг; ANCARBON F6T14S MK 9/8 у кількості - 12610,160 кг, Товариство подало до Митниці митну декларацію №110010000/2014/021576, в якій митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) за товар марки ANCARBON F6T10E MK 7/20 на рівні 0,8053 євро, марки ANCARBON F6T14S MK 9/30 - 0,9377 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 25.02.2014 № 14-0415-12, додаткову угоду від 28.03.2014 № 1, додаток (специфікація) до контракту від 23.04.2014 № 3; довідку - підтвердження з банку від 22.07.2014 № 399 про оплату товару; рахунок-проформу від 13.05.2014 №0090670932; рахунок-проформу від 13.05.2014 № 0090670932; рахунок-проформу від 13.05.2014 №0090670934; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.07.2014 № 1004068500.
Також Товариство додатково подало залізничну накладну від 14.07.2014 № 041949; лист ПАТ "ДМКД" від 06.08.2014 № 062Д/1179; пакувальний лист б/н від 11.07.2014; два сертифікати якості б/н від 23.05.2014; сертифікат ISO 9001:2008 від 24.06.1991; лист продавця б/н від 21.07.2014; лист продавця (лист вогнетривкості) б/н від 21.07.2014.
Розглянувши подані позивачем документи, Митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, у зв`язку з чим через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
Позивач відмовився подати будь-які інші витребувані митним органом документи, тому 03 вересня 2014 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600210/1, в якому визначила митну вартість оцінюваного товару за резервним методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20084.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.