ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 922/614/19
Провадження № 12-157гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
позивача - заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (від прокуратури - Гудименко Ю. В.),
розглянула у відкритому судовому засіданні справу№ 922/614/19 за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Агрозем-7", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року (головуючий суддя Медуниця О. Є., судді Барбашова С. В., Пушай В. І.) й ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 травня 2019 року (суддя Прохоров С. А.) та
ВСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Фермерського господарства "Агрозем-7" (далі - ФГ "Агрозем-7"), у якій просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) від 18 серпня 2014 року № 1918-СГ;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 23 жовтня 2014 року № 2821-СГ;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 09 квітня 2015 року № 747-СГ;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 10 березня 2015 року № 504-СГ;
- визнати недійсним договір від 14 листопада 2014 року щодо оренди землі площею 9,2054 га із кадастровим номером 6320680200:02:000:0709 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 471284763206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 14 листопада 2014 року щодо оренди землі площею 4,4190 га із кадастровим номером 6320680200:02:000:0699 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 471336163206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 14 листопада 2014 року щодо оренди землі площею 11,5358 га із кадастровим номером 6320680200:01:000:1475 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 471339563206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 14 листопада 2014 року щодо оренди землі площею 13,7729 га із кадастровим номером 6320680200:02:000:0710 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 471301863206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 18 вересня 2014 року щодо оренди землі площею 34,9100 га із кадастровим номером 6320680200:01:000:1462 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 425939663206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 30 квітня 2015 року щодо оренди землі площею 12,459 га із кадастровим номером 6320686300:01:001:0151 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574188463206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 30 квітня 2015 року щодо оренди землі площею 52,8055 га із кадастровим номером 6320686300:01:001:0090 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574205763206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 19 червня 2015 року щодо оренди землі площею 10,6243 га із кадастровим номером 6320682000:01:001:0650 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 386586663206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 19 червня 2015 року щодо оренди землі площею 12,5404 га із кадастровим номером 6320682000:01:001:0651 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 386717563206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 19 червня 2015 року щодо оренди землі площею 10,7156 га із кадастровим номером 6320684000:02:000:0479 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 605764463206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 19 червня 2015 року щодо оренди землі площею 6,8288 га із кадастровим номером 6320683000:01:000:0473 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 605571663206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 19 червня 2015 року щодо оренди землі площею 7,5956 га із кадастровим номером 6320683000:02:000:0489 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 605679063206), укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ФГ "Агрозем-7" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки державної власності загальною площею 187,4126 га (кадастрові номери 6320680200:01:000:1462, 6320680200:02:000:0709, 6320680200:02:000:0699, 6320680200:01:000:1475, 6320680200:02:000:0710, 6320686300:01:001:0151, 6320686300:01:001:0090, 6320682000:01:001:0650, 6320682000:01:001:0651, 6320684000:02:000:0479, 6320683000:01:000:0473 та 6320683000:02:000:0489), які розташовані за межами населених пунктів на території Олексіївської, Софіївської та Верхньосамарської сільських рад Близнюківського району Харківської області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази ГУ Держземагентства прийнято з порушенням статей 116, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, що призвело до незаконної передачі ОСОБА_1 у користування земельних ділянок державної власності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Харківської області ухвалою від 13 травня 2019 року залишив без задоволення клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду; закрив провадження у справі № 922/614/19, зазначивши, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 травня 2019 року залишено без змін.
5. Мотивуючи рішення, суди зазначили, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства, якими надані в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення саме громадянину ОСОБА_1 , отже, такий спір є приватноправовим і за суб`єктом складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки саме фізичної особи.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
6. У серпні 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 травня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу № 922/614/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора та передав цю справу разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил суб`єктної юрисдикції.
8. Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент постановлення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвали від 17 вересня 2019 року) справа підлягала передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
9. З огляду на те, що прокурор оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 травня 2019 року з підстав порушення судами правил суб`єктної юрисдикції, Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Прокурор у своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема при визначенні суб`єктної юрисдикції справи. Вважає, що, закриваючи провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи ОСОБА_1, який не є підприємцем.
11. Скаржник зазначає, що спір між фермерським господарством та іншою юридичною особою (органом державної влади) щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
12. Крім того, скаржник навів правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18 (провадження № 14-102цс19), та зазначив, що ОСОБА_1 вже після отримання земельних ділянок в оренду створив та зареєстрував ФГ "Агрозем-7", а тому землекористувачем земельних ділянок, які є предметом оспорюваних договорів у цій справі, у розумінні Закону України "Про фермерське господарство" є саме ФГ "Агрозем-7", а не ОСОБА_1
13. Також прокурор звертає увагу на те, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, яка набрала законної сили, закрито провадження у справі № 612/766/17 за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 з аналогічними позовними вимогами, що і в цій справі, та роз`яснено повивачу (прокурору), що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
14. У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги з підстав, викладених у ній.
Доводи ГУ Держгеокадастру
15. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу вказало, що прокурором не виконано вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.
16. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц (провадження № 14-214цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17 (провадження № 12-195гс18) та зазначає, що надання у власність або в оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Отже, наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такій якості у спірних правовідносинах або втратив набуті ним цивільні права та обов`язки як фізичною особою.
17. Оскільки земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення надавалися в оренду саме громадянину ОСОБА_1, то ГУ Держгеокадастру вважає спір у цій справі приватноправовим і таким, що за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, бо його вирішення впливає на права і обов`язки саме фізичної особи, якій надано такі земельні ділянки в оренду.
Доводи ОСОБА_1
18. У своєму відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що створення фермерського господарства або іншої юридичної особи не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи, тому перебування ОСОБА_1 у якості засновника ФГ "Агрозем-7" не може свідчити про те, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства він втратив набуті ним цивільні права та обов`язки як фізична особа.
19. Пославшись на аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 910/13755/17 (провадження № 12-60гс18), від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16 (провадження № 12-222гс18), ОСОБА_1 зазначив, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
20. Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що прокурором не доведено своє право на звернення до суду з позовною заявою, апеляційною та касаційною скаргами, оскільки прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо юрисдикції суду
21. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
22. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
23. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
24. Разом з тим, частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
25. Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом, зокрема, пунктів 1, 6, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
26. У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею державної власності у спірних правовідносинах, до фізичної особи та до створеного останньою фермерського господарства про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути державі земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства. При цьому прокурор зазначає, що земельні ділянки отримані в порушення вимог законодавства, оскільки ОСОБА_1 раніше вже надавалися земельні ділянки, що стало підставою для створення та реєстрації останнім Фермерського господарства "Агропром АВ" та Фермерського господарства "Агропром-7", а звідси спірні земельні ділянки отримані ОСОБА_1 з метою ухилення від процедури земельних торгів.
27. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV; у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та державної реєстрації ФГ "Агрозем-7") фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
28. Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
29. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).
30. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
31. Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
32. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
33. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.
34. Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
35. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарсько судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.