ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 161/20662/18
Провадження № 14-631цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах якої діє ОСОБА_3 ), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_6 ),
відповідач - відділ ведення реєстру територіальної громади Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради (далі - відділ державної реєстрації),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6
на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів Шевчук Л. Я., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах якої діє ОСОБА_3 ), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_6 ) до відділу державної реєстрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії і
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати протиправними дії відповідача про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, а також про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, зобов`язати відповідача поновити реєстрацію їх місця проживання за зазначеними адресами.
Вимоги мотивували тим, що у власності ОСОБА_1 перебувають два житлових будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які розташовані як одне домоволодіння на одній земельній ділянці площею 0,01025 га та у яких зареєстровані позивачі. У серпні 2007 року ОСОБА_1 за іпотечним договором передала Акціонерному товариству "Брокбізнесбанк" в іпотеку зазначену земельну ділянку, на якій знаходяться житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На початку квітня 2018 року позивачі дізналися, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Базалицькою Ольгою Ростиславівною (далі - приватний нотаріус) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс" (далі - ТОВ "Вест Транс"). Крім того, зазначали, що з 02 квітня 2018 року їх було знято з реєстрації місця проживання за заявами ТОВ "Вест Транс" та без їх згоди. Вважають, що такі дії відповідача порушують їхні житлові права, оскільки подані для вчинення реєстраційної дії документи не свідчили про втрату позивачами права користування цими будинками. На їх думку, відновлення порушених прав можливе лише шляхом визнання протиправними дій відділу державної реєстрації про зняття позивачів з реєстрації місця проживання у житлових будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Розʼяснено позивачам право на звернення з цим позовом у порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що при відсутності спору щодо майна або майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Постановою Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про зняття з реєстрації місця проживання та поновлення такої реєстрації не є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки його предметом є право позивачів на користування житлом. На думку заявників, спір у цій справі не є публічно-правовим, а приватноправовим.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів, а ухвалою від 25 вересня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.