Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 3102/7311/18
провадження № 51-5736 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
в режимі відеоконференції
захисника Лебєдєва О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лебєдєва О. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Запорізького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080130001680, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 07 травня 1999 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого, на підставі ст.45 КК України 1960 року, умовно на строк 2 роки та штраф 680 грн;
2) вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 14 липня 2000 року за ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ст.ст. 42, 43 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяців, звільненого 21 грудня 2002 року по відбуттю строку покарання;
3) вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 26 квітня 2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки позбавлення волі, звільненого 27 липня 2007 року по відбуттю строку покарання;
4) вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 23 лютого 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
5) вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 23 травня 2010 року за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 04 серпня 2014 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 5 місяців 17 днів.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалено свій, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно.
Так, у період з 07 червня по 25 липня 2018 року, ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на території м. Бердянська Запорізької області вчинив 8 епізодів таємного викрадення чужого майна, а саме, шляхом вільного доступу, викрав майно, яке належить: ОСББ "Південь" на загальну суму 460 грн, ТОВ "ПОІНТ" на загальну суму 760 грн, ОСББ "Шевченко 13/20" на загальну суму 1950,09 грн, ОСОБА_2 на загальну суму 1100 грн, ОСББ "Приазовський" на загальну суму 2100 грн, ОСОБА_3 на загальну суму 270 грн, ОСББ "Комфорт" на загальну суму 675 грн, ОСББ "Азов" на загальну суму 1700 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Лебєдєв О. В. просить змінити вирок Запорізького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року та призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. Вважає, що з огляду на всі наявні в кримінальному провадженні дані про особу засудженого ОСОБА_1 обрана міра покарання судом першої інстанції була правильною та справедливою. Проте, суд апеляційної інстанції, у свою чергу, змінюючи покарання на більш тяжке, послався на ті самі обставини, які вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому. Стверджує, що у висновку органу пробації є посилання на можливість застосування до ОСОБА_1 альтернативних видів покарання як у вигляді позбавлення волі, так і у вигляді обмеження волі.