Постанова
Іменем України
24 лютого 2020року
м. Київ
справа № 320/4784/17-ц
провадження № 61-8158св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 Публічне акціонерне товариство "Мелітопольгаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" (далі - ПАТ "Мелітопольгаз") про розірвання договорів та усунення перешкод у користуванні житловим будинком.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 11 серпня 2015 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 4 якого, договір купівлі-продажу за домовленістю сторін вчиняється за 386 787,00 грн. Цим же пунктом договору визначено, що цю суму продавець одержав від покупця в безготівковій формі на свій розрахунковий рахунок повністю до підписання цього договору. ОСОБА_2 запевнив її, що грошові кошти у визначеному договором купівлі-продажу розмірі будуть того ж дня перераховані на її рахунок. Вона повідомила відповідачу про відсутність у неї відкритих на час укладання вказаного договору будь-яких рахунків у будь-якій банківській установі, проте він запевнив, що знайде спосіб, у який їй перерахувати гроші, і запропонував, як варіант розрахунків, зробити це поштовим переказом. Але ні того ж дня, ні до цього часу відповідач грошові кошти не перерахував у жодний спосіб. До липня 2017 року вона разом із дочкою постійно проживали у спірному житловому будинку, сплачувала комунальні послуги у повному обсязі. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням розрахуватися з нею, але він постійно запевняв її, що зробить це найближчим часом, а у випадку, якщо він все ж таки не знайде гроші розрахуватися з нею, то поверне їй спірний житловий будинок, шляхом оформлення правочину купівлі-продажу. Проте на початку липня 2017 року відповідач категорично почав заперечувати право її проживання з дочкою у цьому будинку, категорично відмовився сплачувати їй гроші або переоформлювати на неї житловий будинок. За заявами відповідача в липні 2017 року переоформлені договори з комунальними підприємствами з газопостачання, водопостачання та електропостачання на його ім`я. Відповідач ініціював своєю заявою до ПАТ "Мелітопольгаз" припинення газопостачання та електропостачання спірного житлового будинку, що унеможливило проживання в ньому. Таким чином, при продажі домоволодіння порушено порядок проведення розрахунків, які вказані в договорі купівлі-продажу, що є істотними умовами договору, і до цього часу відповідач не сплатив вартість придбаного домоволодіння, що є шкодою для неї і значною мірою позбавляє її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Спірний житловий будинок побудований на земельній ділянці з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0781 га, кадастровий номер 2310700000:01:004:0119. Вказана земельна ділянка належала їй на праві особистої приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 271265, виданого Мелітопольською міською радою Запорізької області 12 листопада 2009 року на підставі рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 22 жовтня 2009 року № 2/2. Оскільки право власності на земельну ділянку, на якій побудовано спірний житловий будинок, передавалося відповідачу, то вона разом із договором купівлі-продажу житлового будинку вимушена була і укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року. Грошових коштів у сумі 64 823,00 грн, як це визначено пунктом 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, вона взагалі не отримувала. Вважає, що укладений між нею та відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року носив формальний характер. Враховуючи відмову відповідача у поверненні грошей за договорами купівлі-продажу вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила розірвати договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 серпня 2015 року реєстровий № 2857, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року реєстровий № 2854, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, припинити зобов`язання сторін за договорами; усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ВАТ "Мелітопольгаз" поновити газопостачання у спірний житловий будинок.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та усунення перешкод у користуванні житловим будинком.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 серпня 2013 року до нього звернулась ОСОБА_3 із проханням про надання їй позики у розмірі 20 000,00 дол. США, що на той час складало 160 000,00 грн. У цей же день у присутності свідка ОСОБА_4 вона отримала гроші та надала розписку, яка підтверджувала отримання нею вказаної суми. У якості забезпечення виконання зобов`язань вона вказала свій будинок АДРЕСА_1 . 01 вересня 2014 року до нього знову звернулась ОСОБА_3 із проханням про надання їй позики у розмірі 10 000,00 дол. США, що на той час складало 130 000,00 грн. У цей же день у присутності свідка ОСОБА_4 вона отримала гроші та надала розписку, яка підтверджувала отримання нею вказаної суми. Гроші брались без нарахування відсотків на два роки. У серпні 2015 року, коли настав час повернення боргу, до нього звернулась ОСОБА_3 із пропозицією придбати за її борги за договорами позики від 01 серпня 2013 року та 01 вересня 2014 року житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони оговорили те, що ОСОБА_3 продає йому житловий будинок та земельну ділянку за експертними оцінками, які проведені нею 05 серпня 2015 року та 10 серпня 2015 року, і які складали 386 778,00 грн та 64 823,00 грн відповідно.
11 серпня 2015 року між ним та ОСОБА_3 укладені два договори купівлі-продажу: житлового будинку АДРЕСА_1, та земельної ділянки, яка обслуговує вказаний будинок. ОСОБА_3, знаходячись у приватного нотаріуса Чудської О. О., весь час до підписання договору з`ясовувала, яким чином можливо записати пункт отримання нею грошей, щоб вона менше сплачувала податки. Приватний нотаріус Чудська О. О. порекомендувала записати про зарахування грошей у безготівковому рахунку за житловий будинок та готівкою за земельну ділянку. Він погодився із вказаними формулюваннями цих пунктів, тільки наполягав, що повний розрахунок був проведений до підписання договорів, так як гроші ОСОБА_3 вже отримала. ОСОБА_3 погодилась із пунктом договорів, про те, що вона як продавець отримала повний розрахунок за продані нею житловий будинок та земельну ділянку, і вона не має до нього жодних претензій. Звертаючись із позовом, ОСОБА_3 вводить суд в оману щодо отримання нею грошей за договором купівлі-продажу житлового будинку, оскільки гроші отримані нею повністю, готівкою. Вважає, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 11 серпня 2015 року між сторонами повинен бути визнаний дійсним. Так, 11 серпня 2015 року проведена державна реєстрація житлового будинку як за власником вказаного майна, номер запису про право власності 10760365. Розуміючи неможливість швидкого звільнення будинку ОСОБА_3 та судовими спорами між нею та ОСОБА_5, вони погодились на звільнення будинку після набранням рішення у справі законної сили.
30 листопада 2016 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 08 вересня 2016 року набрало законної сили і він звернувся до ОСОБА_3 про звільнення будинку, так як йому необхідно окреме проживання з дитиною, оскільки він залишив своїй цивільній дружині спільну квартиру, а іншого житла не має. Крім того, ознайомившись з оплатами за комунальні послуги встановлено заборгованість, яку він як власник будинку в подальшому повністю сплатив. Вважає, що ОСОБА_3, проживаючи у його житловому будинку, чинить перешкоди і він не має можливості як власник користуватись належною йому власністю.
Посилаючись на викладене, позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, які чинить ОСОБА_3 шляхом її виселення без надання іншого приміщення, та визнати договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 серпня 2015 року дійсним.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування житловим будинком за АДРЕСА_1, та виселено ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення. У задоволені іншої частини зустрічного позову - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що укладені договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки є чинними та відповідають вимогам статті 203 ЦК України, оскільки зміст правочину не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинявся у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів навмисного цілеспрямованого введення відповідачем позивача в оману щодо фактів, які впливали на укладення оспорюваного правочину шляхом повідомлення помилкових відомостей, надання підроблених документів, або у замовчуванні потрібних відомостей. Те, що після укладання договору купівлі-продажу, продавець залишився проживати у проданому майні, сплачувала комунальні платежі, тобто не виконала зобов`язання, які виникли із договору купівлі-продажу, не є підставою для визнання договору недійсним.
Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 проживає у спірному житловому будинку без відповідних правових підстав, не є членом родини власника та не має права користування житловим будинком, у зв`язку із чим, підлягає виселенню з нього.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 серпня 2015 року реєстровий № 2857, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року реєстровий № 2854, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Припинено зобов`язання сторін за договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 серпня 2015 року реєстрові № 2857, № 2854. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що враховуючи, що належних і допустимих доказів проведення покупцем розрахунку з продавцем за придбаний жилий будинок ОСОБА_2 суду не надано, вимога ОСОБА_3 про розірвання укладених між сторонами 11 серпня 2015 року договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки внаслідок істотного порушення умов цих договорів підлягає задоволенню, оскільки позивач позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні цих договорів. Договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки нерозривно пов`язані між собою, а тому у зв`язку із розірванням зазначеного договору купівлі-продажу жилого будинку підлягає розірванню й укладений сторонами 11 серпня 2015 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій знаходиться цей жилий будинок. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 щодо розірвання договорів купівлі-продажу на підставі вимог частини другої статті 651 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 допустив істотне порушення договору, яке полягало у відсутності безготівкового розрахунку за будинок.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2016 року у справі № 320/1658/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року та постановою Верховного суду від 01 серпня 2018 року, договір купівлі-продажу житлового будинку між ним та ОСОБА_3 визнаний законним. Посилання ОСОБА_1 про не сплату ним на її користь грошових коштів за договорами купівлі-продажу у судовому засіданні повністю спростовані, що знайшло своє підтвердження у рішенні суду. Факту виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань за розписками, укладеними 01 серпня 2013 року та 01 вересня 2014 року, або факту їх складання з метою приховування іншого правочину, нею не надано.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 просив проводити розгляд справи у судовому засіданні за його участі.
Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.