Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 296/6246/17-ц
провадження № 61-17878св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне підприємство "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці", Державна служба України з питань праці,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної служби України з питань праці та Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в складі судді Галасюка Р. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня
2019 року в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Державного підприємства "Житомирський експертно-теxнічний центр Держпраці" (далі - ДП "Житомирський ЕТЦ"), Державної служби України з питань праці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 березня 2013 року між ним та Державною служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі - Держгірпромнагляд України) було укладено контракт № 1 про призначення його на посаду начальника
ДП "Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України", термін дії контракту було визначено сторонами до 05 березня 2018 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2015 року № 347 "Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці" наказом Державної служби України з питань праці від 27 квітня 2015 року № 3 ДП "Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України" віднесено до сфери управління Державної служби України з питань праці.
Наказом Державної служби з питань праці від 27 квітня 2015 року № 4
ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" перейменовано в ДП "Житомирський ЕТЦ".
Наказом Держгірпромнагляду України від 05 червня 2015 року № 170-к, під час тимчасової непрацездатності позивача, його було звільнено з посади начальника
ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України" з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом Держгірпромнагляду України від 08 червня 2015 року № 174-к "Про внесення змін до наказу від 05 червня 2015 року № 170-к" позивача було звільнено вдруге, але в перший робочий день після відновлення працездатності.
Наказом ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" від 17 серпня 2015 року № 150-к його було звільнено з займаної посади з 17 серпня 2015 року.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки припинення трудових відносин на підставі пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України потребує певної процедури, що передує звільненню, яка не була дотримана відповідачем.
Звертав увагу на те, що строк на пред`явлення позовних вимог ним пропущений з поважних причин, оскільки він звертався до судів, як цивільної, так і адміністративної юрисдикції з позовами про відновлення порушених трудових прав, пов`язаних із незаконним звільненням.
Також зазнав, що порушення його трудових прав з боку відповідачів призвели до моральних страждань, які виразились в постійному стресі, пошуку засобів захисту свого порушеного права, втраті відчуття спокою та рівноваги.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив поновити йому строк на звернення до суду з цим позовом, визнати незаконним і скасувати наказ Держгірпромнагляду від 05 червня 2015 року № 170-к "Про звільнення"; визнати незаконним та скасувати наказ Держгірпромнагляду від 08 червня 2015 року № 174-к "Про внесення змін до наказу від 05 червня 2015 року № 170-к"; визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Житомирський ЕТЦ" від 17 серпня 2015 року № 105-к "Про звільнення"; поновити його на посаді начальника ДП "Житомирський ЕТЦ", незалежно від назви посади, на дату ухвалення судового рішення, як керівника та першої посадової особи, відповідно до контракту; стягнути з ДП "Житомирський ЕТЦ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі
158 812,70 грн, а також по 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди з відповідачів.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду із зазначеним вище позовом. Позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Держгірпромнагляду України від 05 червня 2015 року № 170-к "Про звільнення"; визнано незаконним та скасовано наказ Держгірпромнагляду України від 08 червня 2015 року № 174-к "Про внесення змін до наказувід 05 червня 2015 року № 170-к"; визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Житомирський ЕТЦ" від 17 серпня
2015 року № 105-к "Про звільнення". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП "Житомирський ЕТЦ", незалежно від назви посади, на дату винесення судового рішення, як керівника та першої посадової особи, відповідно до контракту. Стягнуто з ДП "Житомирський ЕТЦ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 158 812,70 грн. Стягнуто з Державної служби з питань праці України та ДП "Житомирський ЕТЦ" на користь ОСОБА_1 по 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не було дотримано процедури, яка мала передувати звільненню позивача на підставі пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України, не проведено відповідної перевірки, що передбачена вимогами статті 5 Закону України "Про очищення влади", не ознайомлено позивача з результатами цієї перевірки, чим порушено його трудові права, що підлягають відновленню шляхом визнання незаконними та скасування зазначених вище наказів про звільнення
ОСОБА_1 з роботи та поновлення його на посаді. Вирішуючи питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вбачав правильним розрахунок позивача, доданий до позовної заяви. Також суд першої інстанції, виходячи із засад розумності та справедливості, вважав за необхідне відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі по 5 000,00 грн з кожного відповідача, що є обґрунтованою компенсацією за його незаконне звільнення, враховуючи лише часткову втрату ним життєвих зв`язків у професійній сфері та необхідність незначних додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з втратою роботи.
Постановою апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та ДП "Житомирський ЕТЦ" задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Врешті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що перевірка, передбачена вимогами Закону України "Про очищення влади" щодо позивача фактично не була проведена, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про невідповідність таких дій відповідача вищевказаним вимогам, а отже і незаконність звільнення ОСОБА_1 . Висновки суду у цій частині підтверджено матеріалами справи та не спростовано представниками відповідачів.
Апеляційним судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не спростований відповідачами, відтак підстави для зміни суми його нарахування відсутні. Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди та з її розміром, оскільки протягом чотирьох років ОСОБА_1 був змушений звертатися до судових органів для відновлення своїх прав у сфері трудових відносин. Звільнення із роботи призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Апеляційним судом також відхилено доводи апеляційних скарг про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, встановленого статтею
233 КЗпП України, оскільки починаючи із серпня 2015 року позивач звертався до судів, як цивільної, так і адміністративної юрисдикції із позовними вимогам, а тому такі доводи є необґрунтованим.
Разом з тим, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на роботі та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що на день ухвалення рішення, а саме: 31 травня 2019 року, дія зазначеного позивачем контракту закінчилася, його виконання у цій частині є неможливим, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року Державна служба України з питань праці із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до неї та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також, у жовтні 2019 року ДП "Житомирський ЕТЦ" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного суду касаційну скаргу на зазначені вище судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до нього та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідачі в свої касаційних скаргах надводять майже однакові доводи, з яких вбачається їх непогодження з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваних позивачем наказів, вважають, що суди не звернули уваги на те, що проведення відповідної перевірки, на яку посилався позивач, необхідно лише за тих обставин, коли особа подала заяву в якій зазначила про відсутність щодо неї заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади". Разом з тим, позивач 20 квітня 2015 року подав заяву про наявність щодо нього заборон, передбачених зазначеним вище законом, що і стало самостійною підставою для припинення з ним трудових відносин, при цьому проведення перевірки в такому випадку Законом не передбачено.
Заявники також вважають, що суди безпідставно поновили позивачу строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки подання позивачем позовів до судів неналежної юрисдикції не є підставою для переривання такого строку. При цьому судами не наведено з яких саме підстав позивачу такий строк поновлено.
У касаційних скаргах відповідачі також зазначають про незаконне стягнення з них на користь позивача відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не наведено жодних доказів завдання йому моральної шкоди саме з боку відповідачів та не зазначено в чому вона полягала, на що суди не звернули уваги.
ДП "Житомирський ЕТЦ" у своїй касаційній скарзі також наводить доводи щодо безпідставності стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачем не доведено незаконність його звільнення, при цьому судами не наведено жодного розрахунку середнього заробітку, не зазначено середньоденної заробітної плати позивача та за який період стягується середній заробіток.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги Державної служби України з питань праці та ДП "Житомирський ЕТЦ", в яких зазначає про безпідставність їх доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Звертає увагу на те, що суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування наказів про його звільнення, оскільки відповідачами не було дотримання порядку, визначеного Законом України "Про очищення влади", а посилання відповідачів на те, що його заява щодо наявності заборон, визначених зазначеним вище законом, була самостійною підставою для припинення з позивачем трудових відносин, є безпідставними, оскільки в такому випадку він мав бути звільнений не пізніше як на третій день після подання заяви, про те цей термін не було дотримано відповідачем, на що наголошували суди попередніх інстанцій.
Також вважає безпідставними аргументи касаційних скарг про те, що ним пропущено строк на звернення до суду з цим позовом та необґрунтоване поновлення такого строку судами, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку його доводам та дійшли правильного висновку про переривання цього строку через спроби позивача захистити свої трудові права в судах адміністративної та цивільної юрисдикції.
Крім того, позивач в відзивах зазначає, що суди обґрунтованого стягнули з відповідачів моральну шкоду, оскільки саме через їх бездіяльність щодо дотримання процедури звільнення на підставі положень Закону України " Про очищення влади" призвела до моральних страждань, які полягали у втраті нормальних життєвих зв`язків, стабільності та спокою.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Житомирський ЕТЦ" позивач зазначає про безпідставність її доводів щодо відсутності підстав для стягнення на його користь позивача середнього заробітку через не наведення судами детального розрахунку, оскільки судами зазначено про правильність розрахунку позивача та не спростування його ДП "Житомирський ЕТЦ".
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржується відповідачами в частині задоволення вимог позивача, в іншій частині судові рішення не оскражуються, а тому відповідно вимог процесуального закону не переглядаються касаційним судом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Житомирський ЕТЦ" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції в не скасованій частині та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 05 березня 2013 року між позивачем та Держгірпромнаглядом України було укладено контракт про призначення
ОСОБА_1 на посаду начальника ДП "Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України", строком дії до 05 березня 2018 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2015 року № 347 "Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці" наказом Державної служби України з питань праці від 27 квітня 2015 року № 3 ДП "Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України" віднесено до сфери управління Державної служби України з питань праці.
Наказом Державної служби з питань праці від 27 квітня 2015 року № 4
ДП "Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України" перейменовано в
ДП "Житомирський ЕТЦ".
Наказом Держгірпромнагляду України від 05 червня 2015 року № 170-к, під час тимчасової непрацездатності позивача, його було звільнено з посади начальника
ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України" з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України.
Наказом Держгірпромнагляду України від 08 червня 2015 року № 174-к "Про внесення змін до наказу від 05 червня 2015 року № 170-к" позивача було звільнено вдруге, але в перший робочий день після відновлення працездатності.
Наказом ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" від 17 серпня 2015 року № 150-к його було звільнено з займаної посади з 17 серпня 2015 року.
Починаючи із серпня 2015 року позивач звертався до судів, як цивільної, так і адміністративної юрисдикції із позовними вимогами про відновлення порушених трудових прав, пов`язаних із його звільненням.