Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 755/16567/16-ц
провадження № 61-13778св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Десята київська нотаріальна контора, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Корзан Наталії Олександрівни, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Десятої київської нотаріальної контори (далі - нотаріальна контора), ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.
Позовна заява мотивована тим, що вона була дружиною померлого ОСОБА_4 з 29 серпня 1990 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. За час спільного проживання з чоловіком вони мали заощадження, які тримали на рахунках в банку, але рахунки були відкритті на ім`я чоловіка. Після його смерті була відкрита спадкова справа. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_4 були діти від першого шлюбу, спадкове майно ділилось у відповідності до часток кожного з спадкоємців.
03 березня 2015 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на її думку, з порушенням закону, а саме її частка в спадковому майні була зменшена на 1/3, оскільки не було враховано, що кошти були спільною сумісною власністю подружжя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 березня 2015 року, видане державним нотаріусом Десятої київської нотаріальної контори за реєстровим № 1-238 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 березня 2015 року, видане державним нотаріусом Десятої київської нотаріальної контори за реєстровим № 1-239.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що обрано невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя під час судового розгляду не заявлялось.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 березня 2015 року, видане державним нотаріусом Десятої київської нотаріальної контори за реєстровим № 1-238, та свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 березня 2015 року, видане державним нотаріусом Десятої київської нотаріальної контори за реєстровим № 1-239, недійсними.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вклади, з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, були внесені спадкодавцем ОСОБА_4 до банківських установ за час шлюбу з позивачем, що у силу вимог закону при видачі свідоцтва про право на спадщину повинно було визначатися як спільне сумісне майно подружжя, а, відповідно, і розподілятися між спадкоємцями після визначення саме спадкової маси, що нотаріусом враховано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Корзан Н. О., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що провадження у справі було помилково відкрито за місцезнаходженням неналежного відповідача - нотаріальної контори, у той час, як позов повинен був подаватися за місцем проживання ОСОБА_2 .
Вказує, що судами не було встановлено, чи були кошти, які знаходяться на вкладах у банках, спільним сумісним майном подружжя позивача та спадкодавця. Крім того, не було встановлено, коли саме кошти були внесені на депозитний рахунок у ПАТ "Державний ощадний банк України", до шлюбу чи під час нього.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказують на те, що її доводи є безпідставними, не впливають на правильність вирішення апеляційним судом справи, тому просить судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29 серпня 1990 року № 1182.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .
03 березня 2015 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна та ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки спадкового майна, оскільки сестра відмовилася від спадщини на її користь. Зареєстровано у реєстрі за № 1-238.
03 березня 2015 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В . ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна та ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки спадкового майна. Зареєстровано в реєстрі за № 1-239.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Корзан Н. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.