Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/25750/16-ц
провадження № 61-48681св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В.М., Карпенко С. О., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа - Банк" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Сведбанк", Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Альфа-Банк" про визнання осіб такими, що втратили право на стягнення заборгованості, визнання зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки припиненими внаслідок їх виконання та зняття обтяжень з нерухомого майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", укладено кредитний договір, згідно з яким позивачу надано кредит строком до 24 липня 2028 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між цими ж сторонами укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що 25 травня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, ПАТ "Сведбанк" відступило своє право вимоги, в тому числі за вищевказаним кредитним договором та іпотечним договором, ПАТ "Дельта Банк", яке 15 червня 2012 року відступило своє право вимоги ПАТ "Альфа-Банк".
Позивач вважає, що ПАТ "Альфа-Банк", направивши 21 листопада 2012 року вимогу про дострокове повернення кредиту повному обсязі, а також процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, змінило строк виконання зобов`язань за кредитним договором, тобто кінцевим строком повернення кредиту відповідно до вказаної вимоги є 27 грудня 2012 року. 08 січня 2013 року ПАТ "Альфа-Банк" зверталося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим вчинило дії, які свідчать про переривання позовної давності, отже перебіг позовної давності почався заново і сплив 08 січня 2016 року, тобто банк мав право саме до цієї дати звернутися до суду з відповідним позовом.
Крім того, позивач вважає, що незважаючи на самостійне виконання ним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а також сплив позовної давності, станом на 26 грудня 2016 року квартира АДРЕСА_1 продовжує знаходитися в іпотеці.
Ураховуючи викладене, позивач просив: визнати відповідачів такими, що втратили право на стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеного 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1, внаслідок спливу позовної давності; визнати зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1 та за іпотечним договором, укладеним 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1, припиненими внаслідок їх виконання проведеним належним чином; скасувати обтяження на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 ; виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно: а саме квартиру АДРЕСА_1 ; виключити записи з Державного реєстру Іпотек записи про обтяження вищевказаного нерухомого майна іпотекою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки сплив позовної давності не може бути підставою для припинення зобов`язань, як за кредитним, так і за іпотечним договорами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1, припиненими. Зобов`язано ПАТ "Альфа - Банк" вчинити дії з реєстрації припинення заборони та обтяжень права власності, внесених до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек на підставі іпотечного договору, укладеного 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зобов`язання за кредитним договором від 24 липня 2008 року припинилося внаслідок його виконання проведеним належним чином, на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили та виконано позивачем в повному обсязі. З огляду на те, що основне зобов`язання припинилось, а іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, то іпотечний договір також є припиненим. При цьому відповідач не довів своїх заперечень щодо невиконаних зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед відповідачем, то банк зобов`язаний забезпечити внесення до Державного реєстру іпотек та Реєстру заборон відчуження нерухомого майна відповідних записів щодо зняття заборони, так як з припиненням іпотеки припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право стягнення заборгованості за кредитним договором внаслідок спливу позовної давності, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом та не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року Акціонерне товариство (далі - АТ) "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Альфа-Банк", подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивачем не надано належного розрахунку з якого б вбачалося, що зобов`язання є припиненими, а також позивачем не спростований розрахунок заборгованості, наданий банком. Сплачені кошти на виконання рішення суду не є належним та допустимим доказом сплати позики в повному обсязі. Також апеляційним судом не враховано, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість припинення зобов`язань зі спливом позовної давності, так як згідно матеріалів справи зобов`язання не виконане належним чином, а зарахування коштів на виконання рішення суду не є підставою для його припинення, так як не врахована можливість нарахування пені у період з дати виникнення прострочення зобов`язання до дати подачі позову, а також у період з дати подачі позовної заяви до моменту ухвалення рішення, та до моменту його виконання. Вказана позиція підтверджується правовими висновками, які викладені в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 904/5769/17 та які не були враховані апеляційним судом. Крім того, заявник зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що на даний час у суді наявний спір про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (справа № 520/1781/17), яка на дату розгляду справи в апеляційному суді була ще не розглянута, а помилковий висновок апеляційного суду щодо визнання зобов`язання припиненими, позбавив банк права на стягнення заборгованості за кредитним договором та згідно чинного законодавства.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції, а також зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу № 522/25750/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Сведбанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання осіб такими, що втратили право на стягнення заборгованості, визнання зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки припиненими внаслідок їх виконання та зняття обтяжень з нерухомого майна призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 50 000 доларів США на строк до 24 липня 2028 року включно.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором в цей же день між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 24 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, ПАТ "Сведбанк" відступило право вимоги за вказаним кредитним договором та іпотечним договором новому кредитору ПАТ "Дельта Банк, який 15 червня 2012 року уклало договір купівлі - продажу прав вимоги, згідно з яким передало права вимоги,зокрема, за кредитним та іпотечним договорами, ПАТ "Альфа-Банк".
21 листопада 2012 року ПАТ "Альфа-Банк", як новий кредитор у зобов`язанні, на адресу ОСОБА_1 направив вимогу про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, з урахуванням процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги.
08 січня 2013 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наслідками розгляду якого рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року, справа № 522/709/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10 жовтня 2012 року склала 388 981,41 гривень та складається з заборгованості: за кредитом - 370 631,25 грн; за процентами - 18 277,50 грн; штрафу - 72,66 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки.
На виконання вищезазначеного рішення, 19 грудня 2014 року Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення витрат по сплаті судового збору, з наданням боржнику строку для самостійного виконання рішення до 26 грудня 2014 року.
25 грудня 2014 року на виконання постанов державного виконавця, зокрема, положення про самостійне виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року в строк до 26 грудня 2014 року, зазначена в рішенні суду сума боргу у розмірі 388 981,41 гривень сплачена в повному обсязі, тобто рішення суду виконане позивачем у строки встановлені для самостійного виконання.
29 грудня 2014 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року провадження у справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту закрито.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року відмовлено у задоволені позову ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено з інших підстав.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року скасовано, справа в частині позову ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.