Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 686/717/18
провадження № 61-1212св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітов М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 рокуу складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у його приватній власності перебуває приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 92,2 кв.м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 .
01 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір найму нежилого приміщення до 01 липня 2016 року та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення.
Після закінчення терміну, обумовленого договором, ОСОБА_2 продовжувала користуватись нежилим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
03 січня 2017 року у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1, яке винаймала ОСОБА_2 виникла пожежа, внаслідок якої приміщення знищено вогнем і його подальше використання без проведення ремонтних робіт неможливе.
Відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку відмовилась відшкодовувати збитки, завдані пожежею або приводити приміщення до первісного стану.
Порядок повернення приміщення наймодавцеві передбачений статтею 9 договору найму від 01 жовтня 2015 року. Відповідно до пункту 9.1. договору, після закінчення строку дії або після припинення цього договору наймач ( ОСОБА_2 ) зобов`язана передати наймодавцю ( ОСОБА_1 ) приміщення за актом здачі-приймання не пізніше останнього дня дії цього договору.
Згідно з пунктом 9.3. договору приміщення вважається фактично переданим наймодавцю з моменту підписання акта здачі-приймання.
Позивач посилався на те, що передача приміщення не здійснювалась, у зв`язку з тим, що ними було досягнута усна домовленість про подальшу оренду приміщення і ним підготовлені відповідні документи, які, посилаючись на зайнятість, не були підписані ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_2. не було дотримано умов договору в частині страхування приміщення.
Відповідно до статті 8 договору на весь період договору наймач зобов`язаний застрахувати орендоване приміщення (страхування майна від пожежі, протиправних дій третіх осіб, вибуху, впливу води та інших рідин), зазначивши у договорах страхування вигодонабувачем наймодавця.
Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11 квітня 2017 року № 1905/1905/17-26 вартість відновлювальних робіт після пошкодження пожежею приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" у АДРЕСА_1 становить 155 413,00 грн.
Внаслідок руйнування приміщення пожежею, позивач не може його використовувати за прямим призначенням і не може здати в оренду, як наслідок втрачав прибутки.
Крім того, позивач вказував, що ОСОБА_2 з січня 2017 року не сплачувала позивачеві орендну плату за користування приміщенням, акт здачі-приймання цього приміщення відповідно до умов договору не підписаний. Внаслідок пожежі, яка мала місце 03 січня 2017 року йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в його душевних переживаннях, тривозі, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням та фактичним знищенням приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1".
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просив стягнути майнову шкоду, завдану внаслідок пожежі, у розмірі 155 413,00 грн та упущену вигоду (неотримані доходи) у розмірі 57 000,00 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору найму.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що договір найму нежитлового приміщення був укладений між сторонами на десять місяців, тобто 01 жовтня 2015 року по 01 липня 2016 року. Після закінчення цього строку, вона продовжувала користуватись майном, без заперечень на те наймодавця, що відповідає вимогам статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що не заперечує і ОСОБА_1 . Договірні відносини між сторонами продовжувались до моменту пошкодження найманого майна, тобто до 03 січня 2017 року.
Також ОСОБА_2 посилається на те, що з того часу (з 03 січня 2017 року) вказані правовідносини були припинені через невідповідність нежитлового приміщення умовам договору та призначенню, а наймодавець не виконував свого обов`язку передбаченого пунктом 7.1 договору щодо усунення наслідків аварій, ушкоджень, що сталися не з вини наймача, при умові виконання наймачем зобов`язань передбачених пунктом 8.1 договору.
З урахуванням наведеного, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила розірвати з 04 січня 2017 року договір найму нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, який укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року у складі судді Логінової С. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 212 413,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами. У задоволенні зустрічного позову суд відмовив за його безпідставністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат скасовано.
Компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений нею за подання апеляційної скарги в розмірі 3 321, 20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони в судовому засіданні погодились, що вина ОСОБА_2 у виникненні пожежі та її наслідків відсутня. Матеріали справи не містять доказів неправомірної поведінки ОСОБА_2, наявності причинного зв`язку між її поведінкою та заподіяними збитками. Наявні в матеріалах справи висновки експертів не містять доказів неправомірної поведінки ОСОБА_2, наявності причинного зв`язку між її поведінкою та заподіяними збитками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неправильно розтлумачив та застосував положення статей 759, 772, 779, 785 ЦК України.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів неправомірної поведінки ОСОБА_2, наявності причинного зв`язку між її поведінкою та заподіяними збитками. При цьому в обґрунтування необхідності відмови у позові, суд апеляційної інстанції помилково послався на статтю 1166 ЦК України, як на підставу для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язаннях.
Також заявник у касаційній скарзі наголошує на тому, що апеляційним судом залишено поза увагою, що відповідачем за первісним позовом не дотримано вимог частин другої, четвертої, шостої, десятої пункту 8.1, пункту 9.5 договору найму, частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
10 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 92,9 кв.м, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15955275.
01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. укладено договір найму нежилого приміщення, за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування належне наймодавцю на праві власності приміщення магазину продовольчих товарів, що є об`єктом цього договору. Цей договір укладений на строк з 01 жовтня 2015 року до 01 липня 2016 року. Між сторонами договору 01 жовтня 2015 року підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення. Пунктом 1.2 договору передбачено, що приміщення передається наймачу в належному технічному стані, придатному для використання.
Після закінчення терміну, обумовленого в договорі, ОСОБА_2 продовжувала користуватись спірним нежитловим приміщенням.
03 січня 2017 року в приміщенні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке розташоване по АДРЕСА_1, виникла пожежа, внаслідок якої приміщення знищено і його подальше використання без проведення ремонтних робіт було неможливим.