Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 2/2218/2378/11-ц
провадження № 61-10618св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Костенка А. М., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_1 зазначив, що з 9 серпня 1987 року він перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають двох повнолітніх дочок. Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося через несумісність характерів, внаслідок чого в сімʼї часто виникали сварки.
З липня 2008 року сторони припинили шлюбні відносини, а на теперішній час він фактично створив нову сім`ю. Сумісне життя сторін та збереження сім`ї неможливе.
Враховуючи наведене ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб, зареєстрований 9 серпня 1987 року Підлісноолексинецькою сільською радою Городоцького району Хмельницької області (актовий запис № 12), між ним і ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року заочне рішення міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року скасовано та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_3, задоволено частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року скасовано.
Заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суд залучив спадкоємців позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року скасовано та закрито провадження у справі.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, натомість суд першої інстанції розглянув справу без її участі та ухвалив заочне рішення. Таким чином, недотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права призвело до порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд, що є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до положень статті 376 ЦПК України.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що шлюб є одним із видів особистих немайнових прав фізичної особи, яке не може входити до складу спадщини та не допускає правонаступництва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2011 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Пророку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року № 725/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щосудове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційним судом не враховано положення статті 74 ЦПК України 2004 року, у якій зазначено, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, ухвалюючи заочне рішення про розірвання шлюбу, місцевий суд виконав вимоги процесуального закону.
Зазначає, що місцевий суд, розглядаючи позов про розірвання шлюбу, вірно встановив, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неможливим, припинення шлюбу не порушує права його повнолітніх дітей від вказаного шлюбу, примирення між подружжям є неможливим, а подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам ОСОБА_1 та його неповнолітньої дочки, про яку він зазначав у позовній заяві.
Очевидним є те, що ОСОБА_2 не мала за ціль збереження шлюбу з ОСОБА_1, оскільки за його життя жодних дій, які б свідчили про таке намагання, вона не вчиняла.
Вказує, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду, яким є заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду, не можу бути скасовано з одних лише формальних міркувань.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами подано не було
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року заочне рішення міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року скасовано та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року скасовано.
Вказана ухвала апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувалась.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2011 року залишено без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4 , на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4 , підлягає залишенню без задоволення.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.