Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 591/2875/17
провадження № 61-12229св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальний заклад Сумської обласної ради "Сумське обласне патологоанатомічне бюро",
третя особа - виконуючий обов`язки начальника комунального закладу Сумської обласної ради "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" Сущенко Світлана Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Собини О. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу Сумської обласної ради "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" (далі - КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро"), третя особа - виконуючий обов`язки начальника КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" Сущенко С. М., про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
Позовна заява мотивована тим, що з 1999 року вона перебувала у трудових відносинах з КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро". 20 лютого 2015 року її незаконно було звільнено з роботи з підстав, визначених
пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Рішенням Зарічного районного суду
м. Суми від 07 серпня 2015 року її було поновлено на роботі. Зважаючи на неприязні стосунки з керівником установи, вона 10 серпня 2015 року подала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін. Незважаючи на це,
КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" не видав відповідний наказ про її звільнення, не видав їй трудову книжку. Вказане рішення суду про поновлення її на роботу було скасоване в касаційному порядку, а справа була направлена на новий судовий розгляд. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року її знову було поновлено на роботі. Не приступаючи до роботи, вона 23 травня 2017 року знову подала заяву про звільнення її з роботи у зв`язку з переїздом в іншу місцевість. У порушення вимог закону КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" знову не видав наказ про її звільнення та не видав їй трудову книжку та не направив її поштою, як того вона просила у заяві. Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 20 липня 2017 року вказане судове рішення про поновлення її на роботі було скасоване та їй було відмовлено у задоволенні позову, а 31 липня 2017 року їй було повернуто трудову книжку. Зазначила, що протягом тривалого часу КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" без законних підстав не видавав їй трудову книжку, у зв`язку з чим має сплатити середній заробіток за час її затримки з 21 лютого 2015 року по 31 липня
2017 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з КЗ СОР "Сумське обласне патологоанатомічне бюро" на свою користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у період з 21 лютого
2015 року по 31 липня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків тривалістю не більше десяти днів з дня цієї ухвали для сплати судового збору у розмірі 960 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію ухвали судді про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримала
28 грудня 2017 року, однак в наданий судом десятиденний строк, вимог ухвали не виконала, судовий збір не сплатила. З клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 до апеляційного суду не зверталась. При цьому 02 січня 2018 року її представник - адвокат Макаренко О. С. подав до суду заяву, в якій вказав, що ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнена, оскільки спірні правовідносини випливають з трудових та стосуються стягнення заробітної плати. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, ОСОБА_1 було роз`яснено, що, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, а саме: стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, не звільняються від сплати судового збору, тому її було зобов`язано сплатити судовий збір.
Враховуючи, що ОСОБА_1 вимог ухвали не виконала, судовий збір не сплатила, апеляційну скаргу суд вважав неподаною та повернув заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху її представник подав заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Тому вважала повернення її апеляційної скарги безпідставним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю вимог.
Вказане рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку, проте, до своєї апеляційної скарги не додала документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2017 року апеляційна скарга була залишена без руху, заявнику наданий десятиденний строк для сплати судового збору у сумі 960 грн, а також роз`яснено, що у разі несплати судового збору апеляційна скарга буде вважатися неподаною і буде повернута.
Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху
ОСОБА_1 отримала 28 грудня 2017 року, однак в наданий судом десятиденний строк вимог ухвали не виконала, судовий збір не сплатила. З клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір"
ОСОБА_1 до апеляційного суду не зверталась.
02 січня 2018 року представник ОСОБА_1 - Макаренко О. С. подав до суду заяву, в якій вказав, що ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнена, оскільки спірні правовідносини випливають з трудових правовідносин та стосуються стягнення заробітної плати.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.