ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №814/1209/16
адміністративне провадження №К/9901/29982/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Яковенко М.М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.)
у справі №814/1209/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області
про зобов`язання вчинити певні дії.
І. Історія справи
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області (надалі також - "ТУ ДСА в Миколаївській області"), в якому просив нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищену на 50 відсотків заробітну плату за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: з 5 листопада 2015 року до 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року до 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року до 4 березня 2016 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року скасовано і прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ТУ ДСА у Миколаївській області вжити заходи для нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: з 5 листопада 2015 року до 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року до 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року до 4 березня 2016 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції".
У жовтні 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТУ ДСА у Миколаївській області про роз`яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року в частині правильності нарахування і виплати позивачу на підставі здійсненого розрахунку підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції у сумі: 19 713,20 грн.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року є повною і чітко викладеною, як для осіб, стосовно яких вона ухвалена, так і для осіб, які будуть здійснювати її виконання, оскільки не містить жодних положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що вирішення процесуальних питань, які випливають з судового рішення, чи надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення, не відповідає меті роз`яснення, а отже у межах процедури роз`яснення судового рішення є неможливим.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції і прийняти нову ухвалу, якою відмовити у роз`ясненні постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року з тих підстав, що зазначена постанова вже виконана.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права, а саме частину другу статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"). Зазначеною нормою передбачено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Проте, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення частини другої статті 254 КАС України і ту обставину, що постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року вже виконано.
ТУ ДСА у Миколаївській області не подало відзив на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити частково касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин другої і третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.