ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №821/717/16
адміністративне провадження №К/9901/16945/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув касаційну скаргу Херсонської міської ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у складі судді Варняка С.О. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у складі колегії суддів: Яковлєвої О.В. (головуючий), Бойка А.В., Танасогло Т.М. у справі №821/717/16 за позовом Херсонської міської ради до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Херсонська міська рада (далі - позивач, орган місцевого самоврядування) звернулась до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області (далі - відповідач, Інспекція), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
2. Постановою від 12 жовтня 2016 року Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:
3.1. Виконком Херсонської міської ради направив до відповідача листи: 25.03.2015 №Т-7102 стосовно самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 .; 20.01.2016 №3-4-89 на виконання звернення фізичної особи стосовно самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 шляхом будівництва прибудови (аптеки) до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .; 04.02.2016 №8-8802-11/12 щодо використання без правовстановлюючих та дозвільних документів земельної ділянки під розміщення літнього майданчика кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", орієнтовною площею 0,0100 кв. м. по АДРЕСА_3 ; 22.02.2016 №8-1012-17/11 щодо використання земельної ділянки орієнтовною площею 1,4725 га, по АДРЕСА_4, під човновим причалом без оформлених документів на право користування; 21.03.2016 №02-37-104 щодо використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 під розміщення літнього майданчика, на якому ведуться будівельні роботи, без правовстановлюючих та дозвільних документів; 24.03.2016 №02-37-104 щодо функціонування автостоянки за адресою: АДРЕСА_6 без рішень щодо відведення у власність або користування земельної ділянки; 04.04.2016 №Г-2724 на виконання звернення фізичної особи від 21.03.2016 №Г-2724 стосовно будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_7 ; 18.04.2016 №02-36-24 стосовно факту видалення зелених насаджень та проведення підготовчих робіт з будівництва на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_8 . У цих листах позивач, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 12.11.2011 №1300, просив здійснити перевірку використання вказаних земельних ділянок.
3.2. Листами від 27.05.2016 №04-13/3109/751, від 10.03.2016 №04-13/3006/688, від 18.03.2016 №04-10/624/345, від 12.02.2016 №04-07/Б-6, від 26.04.2016 №04-10/1050/627, від 27.10.2015 №04-10/2622/2678, від 42.03.2015 №04-10/548/510 відповідач відмовив у проведенні перевірки, посилаючись на відсутність у Державної інспекції сільського господарства Херсонської області відповідної компетенції.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що Інспекція під час здійснення перевірок повинна керуватись приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України №877-V). Цей Закон не містить припису про проведення перевірок за зверненнями органів місцевого самоврядування. Окрім того, звернення стосувались використання земель комунальної власності під час здійснення благоустрою або можливого самовільного використання цих земельних ділянок. Тому суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що у цій сфері позивач має право здійснювати самостійно контрольні функції.
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року. Просить оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Орган місцевого самоврядування вказує на те, що суди під час розгляду справи не врахували вимоги Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV (далі - Закон України №963-IV) у його взаємозв`язку із Законом України №877-V. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, Закон України №963-IV є спеціальним по відношенню до Закону України №877-V. Тому відповідач зобов`язаний був проводити перевірки за зверненням позивача щодо дотримання вимог земельного законодавства фізичними особами та суб`єктами господарської діяльності з огляду на його функції і повноваження, визначені Законом України №963-IV, Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011.
6. Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 08.02.2020 (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.