ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №826/6123/16
адміністративне провадження №К/9901/44391/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/6123/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Мазур А.С., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Кузьмишиної О.М., Шелест С.Б.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1165-2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк", оформлене наказом №61 від 29.08.2014 (згідно переліку);
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у Уповноваженої особи були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а тому відповідачем в порушення норм чинного законодавства, не включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.
Судами встановлено, що 05.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу №06/1165-2014, відповідно до п.1.1 якого, банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_1 "Оптимальний стандарт" у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 184 000 грн.
Згідно копії квитанції №66472 від 05.06.2014 позивачем внесено кошти у розмірі 184 000 грн. При цьому, призначенням платежу в даній квитанції зазначено - внесення готівки на депозитний рахунок (дог. №06/1165-2014 від 05.06.2014).
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014 № 50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк".
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014 № 92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію ПАТ "Старокиївський банк" і розпочато процедуру ліквідації банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" строком на 1 рік, тобто з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Пантіну Любов Олександрівну.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.12.2017 № 5462 з 26.12.2017 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" призначено Грошову Світлану Василівну.
Крім того, 29.08.2014 Уповноваженою особою видано наказ № 61, пунктом 2 якого приписано визнати нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до наказу, до якого включено й транзакції, здійснені по рахунку позивача.
Згідно з відомостями з офіційного сайту ФГВФО (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/46-starokyiv-bank) з 03.09.2014 ПАТ "Старокиївський банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18 червня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь".
Позивач, звернувшись до банку-агента - ПАТ "Київська Русь", що здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ "Старокиївський банк" з метою отримання вкладу, дізнався про відсутність інформації щодо нього у реєстрі вкладників.
Крім того, позивач отримав лист №1267/09-02 від 09.12.2015, яким його було повідомлено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що правочини були вчинені позивачем виключно з метою штучного створення обов`язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів. Зазначено, що операції по рахунку позивача є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи, що відповідачем безпідставно позбавлено його права на отримання гарантованого державою відшкодування вкладу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивач є вкладником у розумінні чинного законодавства, а кошти на його рахунку - вкладом, який підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах встановленої законом суми гарантованого відшкодування. Уповноваженою особою не доведено, що саме наслідком укладеного між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк" договору стало визнання банку неплатоспроможним.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок складення працівниками банку недостовірних документів щодо видачі та внесення готівкових коштів до каси банку, оскільки готівка фактично не видавалася та не вносилась через відсутність на той час готівкових коштів у банку. Вказане свідчить про укладення позивачем нікчемного правочину відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому наголошено на тому, що Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє останній та фіксує даний факт, а відтак правочин є нікчемним не в силу рішення відповідача, а в силу Закону з моменту укладення такого правочину. Зауважено, що спірний правочин укладено в період дії постанови правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ, якою ПАТ "Старокиївський банк" було віднесено до категорії проблемних.
Віздив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 17 червня 2014 року № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" на рахунку позивача перебувала сума у розмірі 184000 грн.
Кошти на рахунок позивача були зараховані до прийняття Національним банком України рішення №365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 17 червня 2014 року).
Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:
1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;
2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;
3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;
4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.