ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №П/811/2390/15
адміністративне провадження №К/9901/27253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року (суддя Дегтярьова С.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі № П/811/2390/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА"
до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРОСИСТЕМА" (далі - ТОВ "ФЕРОСИСТЕМА") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2015 року № 0000522202 та № 0000532202.
На обґрунтування позову ТОВ "ФЕРОСИСТЕМА" зазначило, що правомірно сформувало податковий кредит за результатами господарських операцій із контрагентами: ТОВ "ІНТУРІОН УКРАЇНА", ТОВ "СКД ЦЕНТР", ТОВ "НАФТОПОРТ", у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 31 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов ТОВ "ФЕРОСИСТЕМА" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 09 березня 2015 року № 0000522202 та № 0000532202.
Судові рішення мотивовані тим, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами: ТОВ "ІНТУРІОН УКРАЇНА", ТОВ "СКД ЦЕНТР", ТОВ "НАФТОПОРТ", а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому ТОВ "ФЕРОСИСТЕМА" правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками таких відносин.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "ФЕРОСИСТЕМА".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
22 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період із 16 до 20 березня 2015 року Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "ІНТУРІОН УКРАЇНА" за вересень 2014 року, ТОВ "СКД ЦЕНТР" та ТОВ "НАФТОПОРТ" за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 березня 2015 року №42/11-23-22-02/36333345.
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "ФЕРОСИСТЕМА" пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 283 452,00 грн, зокрема за вересень 2014 року - 124 333,00 грн, за жовтень 2014 року - 159 119,00 грн; та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 68 281,00 грн, зокрема за жовтень 2014 року - 68 281,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки 09 квітня 2015 року Кіровоградська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0000522202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 283 452,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 141 726,00 грн;
- № 0000532202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 68 281,00 грн.
Правомірність прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду цієї справи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.