ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3044/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
секретар судового засідання - Астапова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Різдва-Богородична парафія Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 у справі
за позовом Релігійної громади Свято-Різдва-Богородична парафії Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви до: 1. Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області; 2. Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ культури, туризму, національностей та релігій, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Релігійна організація "Релігійна громада парафія "Воскресіння Христового" Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української автокефальної православної церкви у смт. Петриківка, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1 ; третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-1, 2 - Міністерство культури України, за участю прокурора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно,
за участю представників:
позивача - Литвин Ю. С., адвокат; Сахань Д. В., керівник;
відповідача-1 - не з`явилися;
відповідача-2 - не з`явилися;
третя особа-1 на стороні позивача - не з`явилися;
третя особа-2 на стороні відповідача-1 - не з`явилися;
третя особа-3 на стороні відповідача-1 - не з`явилися;
третя особа-4 на стороні відповідачів - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2018 року Релігійна громада Свято-Різдва-Богородична парафія Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви (далі - Парафія) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області (далі - Селищна рада) та Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Обласна адміністрація) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що більше 20 років відкрито та безперервно користується, займається обслуговуванням будівель церкви, їх утриманням, реставрацією, проведенням ремонту, тобто використовує релігійні споруди як власник. Будівля Храму не перебуває на балансі жодної установи, право власності на неї ні за ким не зареєстровано, тобто будівля є фактично безхазяйною. Заволодіння будівлями Собору Свято-Різдва-Богородиці та Храму Петра і Павла є добросовісним, у зв`язку з чим позивач на підставі положень статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив визнати за ним право власності на зазначене майно за набувальною давністю.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Рішенням Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29.07.2013 № 56 Собору Різдва Пресвятої Богородиці присвоєно поштову адресу: 51805 Україна, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Червонопартизанське, вул. Косенко, № 30-а.
2.2. Відповідно до інформаційної довідки Петриківської селищної ради, виданої про те, що Постановою Верховної Ради України від 17.03.2016 № 1037-VIII відповідно до пункту 8 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичого та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" перейменовані населені пункти Петриківської громади, зокрема, с. Червонопртизанське Петриківської селищної ради Петриківського району на с. Мала Петриківка.
2.3. Згідно паспорту об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини (т. 1, а.с. 108-110) Собор Різдва Пресвятої Богородиці утворений наприкінці 1790 - 1812 років, знаходиться по вул. Косенко, 30-а, у с. Червонопартизанське, Петриківського району, Дніпропетровської області .
2.4. Власником собору є Петриківська селищна рада (пункт 6 паспорту об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини).
2.5. Відповідно до паспорту пам`ятників історії та культури СРСР від 10.04.1974 (т. 2, а.с.140-143) церква Різдва (згідно з указом № 49 по Дніпропетровській єпархії Української Православної Церкви від 11.08.2004 надано статус собору) була збудована наприкінці ХVІІІ століття і знаходиться у смт. Петриківка, Царичанського району, Дніпропетровської області.
2.6. Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 "Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" церкву Різдва під охоронним номером 1084 включено до списку пам`яток архітектури Українсько РСР, що перебувають під охороною держави.
2.7. Належність Собору Різдва Пресвятої Богородиці до пам`яток архітектури національного значення, що має охоронний номер 1084 також підтверджується листом Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (т. 1, а.с. 105).
2.8. 29.07.1997 Петриківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області листом № 4107-412 повідомила Голову обласної державної адміністрації, що райдержадміністрація, зважаючи на прохання мешканців с. Червонопартизанського, не заперечує проти реєстрації релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Різдва Богородичного собору в с. Червонопартизанське по вул. Косенка, де знаходиться частково збережена культова споруда Собору (т. 3, а.с. 92).
2.9. Релігійна громада Свято-Різдва-Богородична парафія Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви, с. Мала Петриківка вперше зареєстрована 21.11.1997, що підтверджується статутом релігійної громади, зареєстрованим згідно із розпорядженням від 21.07.1997 № 442-р (т. 3, а.с. 93-94). Нову редакцію статуту релігійної громади зареєстровано розпорядженням голови облдержадміністрації від 01.02.2016 № Р-38/0/3-16 (т. 1, а.с. 14-16).
2.10. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань релігійна громада Свято-Різдва Богородична парафія Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви зареєстрована за адресою: 51805, Дніпропетровська область, Петриківській район, с. Червонопартизанське, вул. Косенка, 30-а .
2.11. Архієпископ Дніпропетровський і Павлоградський Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви звернувся до начальника Головного управління охорони і містобудування та архітектури держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України листом від 03.07.1998 № 417 (т. 2, а.с. 22) з клопотанням про надання фінансової допомоги на реставрацію Собору Різдва Пресвятої Богородиці 1812 року побудови, який є пам`яткою архітектури з охоронним номером 1084 і знаходиться у смт. Петриківка.
2.12. Державний комітет України з будівництва та архітектури у листі від 21.03.2005 № 6/6-129 (т. 2, а.с. 24) повідомив настоятеля релігійної громади Собору Різдва Пресвятої Богородиці, що зважаючи на історико-культурну цінність пам`ятки та її технічний стан, Держбуд України звернувся до обласної та Петриківської районної державних адміністрацій Дніпропетровської області щодо термінового вирішення питання розроблення науково-проектної документації, після чого комітет включить її до переліку пам`яток архітектури, які потребують проведення робіт за рахунок державного бюджету (лист Держбуду від 09.02.2004 № 6/5-47).
2.13. У листі від 02.07.2009 № 130/09 Дніпропетровська обласна рада запевнила настоятеля собору Різдва Пресвятої Богородиці архімандрита Іова у розумінні складності ситуації щодо необхідності виділення коштів на реконструкцію собору, але через брак коштів в обласному бюджеті, спричинений світовою кризою, повідомила про неможливість вирішення цього питання. Однак, обласна рада запевнила архімандрита Іова про додатковий розгляд зазначеного питання після затвердження звіту за І півріччя 2009 року і надіслала копію звернення до галузевого управління культури і туризму облдержадміністрації для детального опрацювання питання щодо можливості забезпечення необхідного фінансування робіт з капітального ремонту.
2.14. Петриківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області і Петриківська районна рада Дніпропетровської області листами від 29.04.2013 № 1137/13-12 та від 16.07.2013 № 2013/13-13 (т. 2, а.с. 29-30) зверталися до голови Дніпропетровської облдержадміністрації і народного депутата України Бутківського В. В. з клопотанням посприяти у виділенні 350 000 грн для виготовлення проектно-кошторисної документації щодо реставрації Собору Різдва Пресвятої Богородиці.
2.15. Рішеннями другої сесії п`ятого скликання від 04.05.2006 № 16/2-П/У і двадцять четвертої сесії сьомого скликання Петриківської селищної ради від 22.08.2017 № 531-24/VІІ (т. 2, а.с. 32, 33) селищна рада надала настоятелю Собору Різдва Пресвятої Богородиці дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,2135 га в оренду для обслуговування будівель по вул. Косенко, в с. Червонопартизанському і 0,80 га для будівництва та обслуговування будівель по вул. Косенка, 30-а, у с. Мала Петриківка.
2.16. Відповідно до листа від 17.08.2015 № 2/12-203 (т. 1, а.с. 130) Петриківська районна рада довела до відома керуючого Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви єпископа Дніпродзержинського і Царичанського Володимира, що зі сторони громади Різдва Божої Матері не оформлено належним чином право землекористування і залишається невирішеним питання офіційної реєстрації релігійної громади. Відсутність основних документів унеможливлює виготовлення проектної документації реконструкції церкви, як пам`ятки національного значення, а настоятелем цієї громади не вживаються необхідні заходи щодо оформлення документації.
2.17. Настоятель Собору Різдва Святої Богородиці неодноразово звертався до віруючих громадян з проханням надання допомоги по утриманню Собору, про що свідчать газетні вирізки (т. 2, а.с. 34-36).
2.18. Відділ культури, туризму, національностей та релігій, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області листом від 10.02.2017 № 56 (т. 1, а.с. 21) повідомив настоятеля Собору Свято-Різдва Богородичної парафії Саханя Д. В ., що будівля православного храму у с. Мала Петриківка є пам`яткою архітектури національного значення, тому у відповідності до положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка архітектури національного значення може надаватись у користування за рішенням сесії сільської (селищної) ради із погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
2.19. У зв`язку з цим, релігійній громаді Свято-Різдва Богородичної парафії Кам`янської єпархії Української Православної Церкви для вирішення питання щодо використання будівлі православного храму по вул. Косенка, 30-а у с. Мала Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, рекомендовано звернутися до Петриківської селищної ради.
2.20. Листом від 16.02.2017 № 95 Петриківська селищна рада повідомила настоятеля Свято-Різдва Богородичної парафії Сахань Д. В., що Свято-Різдва Богородичний Собор не знаходиться на балансі селищної ради і не є її власністю, у зв`язку з чим орган місцевого самоврядування не може приймати будь-яких рішень стосовно вказаного нерухомого майна (т. 1, а.с. 18),
2.21. Виконавчий комітет Петриківської селищної ради листом від 10.07.2018 № 985 (т. 2, а.с. 72) повідомив начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області, що Собор Різдва Пресвятої Богородиці у власності територіальної громади Петриківської селищної ради не знаходиться і дозволу на реконструкцію собору селищна рада не надавала.
2.22. Міністерство культури України листом від 16.08.2018 № 0816/1 надало відповідь Руденку А. С. на його адвокатський запит, що пам`ятка архітектури національного значення - Церква Різдва у користування не передавалася (т. 2, а.с. 214).
2.23. Державний архів Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації листом від 02.10.2018 № Р-79-2018 надав відповідь адвокату Руденку А. С. на його адвокатський запит, що згідно переліку рішень Дніпропетровської обласної ради 22 (2) скликання за 1997 рік, рішення про передачу в користування пам`ятки архітектури національного значення Собору Різдва Пресвятої Богородиці (Церкви Різдва, що знаходиться по вул. Косенка, 30-а, у с. Мала Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області) немає (т. 2, а.с. 215).
2.24. Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомило настоятеля релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української Православної церкви Сахань Д. В. та керуючого Кам`янською єпархією Української Православної Церкви архієпископа Кам`янського і Царичанського Володимира про право здійснення ремонтних та реставраційних робіт на пам`ятках національного значення лише на підставі письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини - Міністерства культури України, оскільки недотримання вимог законодавства під час проведення таких робіт, може призвести до втрати предмету охорони пам`ятки. Селищного голову Петриківської селищної об`єднаної територіальної громади Гавриленко О. Г. та голову Петриківської районної державної адміністрації Столбченка А. А. повідомлено, що Міністерство культури України на проведення ремонтно-реставраційних робіт пам`ятки архітектури національного значення - Собор Різдва Пресвятої Богородиці дозволу не надавало, у зв`язку з чим директор центру з охорони історико-культурних цінностей звернувся до селищного голови і голови райдержадміністрації з клопотанням про вжиття заходів з припинення таких робіт і роз`яснення користувачу Собором щодо необхідності розроблення та погодження з Міністерством культури України науково-проектної документації на проведення ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятці архітектури (т. 2, а.с. 244-247).
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 (колегія суддів: Первушин Ю. Ю., Мельниченко І. Ф., Бєлік В. Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано посиланнями на те, що для отримання права володіння спірним нерухомим майном - Собором Різдва Пресвятої Богородиці, який має статус пам`ятки національного значення, позивач має можливість звернутися до уповноваженого органу для отримання рішення про надання дозволу та погодження Міністерством культури України. Проте позивачем не дотримано вимог та не вчинено дій, спрямованих на отримання права власності або користування спірним нерухомим майно у порядку, встановленому Законом України "Про охоронну культурної спадщини", оскільки відповідних документів до суду не надано. Суд зазначив, що позивач як релігійна організація має переважне право відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" звернутися до обласної адміністрації для вирішення питання про передачу релігійній громаді у безоплатне користування спірного майна.
Також суд наголосив, що чинне законодавство передбачає декілька способів передачі у власність або у користування об`єктів культурної спадщини, які регулюються нормами Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", які є спеціальними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, тому застосування положень статті 344 ЦК України до спірних правовідносин не можна вважати правомірним.
3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (колегія суддів: Коваль Л. А., Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) рішення змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Дійшовши висновків про зміну рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" все майно церковних і релігійних громад було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визнано нечинним з дня його прийняття, тобто, таким, що не породило правових наслідків. Тому держава, в собі органів, передбачених статтею 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.
Суд акцентував, що втрата Адміністративним кодексом Української РСР 1927 року чинності на час виникнення спірних правовідносин сторін, не усуває юридичних наслідків виконання приписів цього Кодексу в період його дії, зокрема щодо визнання культових будівель і майна державою власністю, що спростовує доводи позивача про відсутність власника спірного майна та про наявність підстав для віднесення його до безхазяйного, а також щодо добросовісності заволодіння цим майном, що виключає наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі Парафія посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 344 ЦК України, статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 366 Адміністративного кодексу УРСР 1927 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Селищна рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наголошуючи, що позивачем не доведено добросовісності заволодіння спірним майном, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України.
5.2. У відзиві на касаційну скаргу Обласна адміністрація погоджується з постановою суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
5.3. Поданий прокуратурою відзив на касаційну скаргу не містить підпису уповноваженого представника, тому не враховується судом при розгляді справи. У судовому засіданні 11.12.2019 прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити законну та обґрунтовану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції