ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/4433/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Гусарова А. В., Офіс Генерального прокурора
позивач-1 - Міністерство оборони України
представник позивача-1 - Дідик В. А.
позивач-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси
представник позивача-2 - не з`явився
відповідач-1 - Одеська міська рада
представник відповідача-1 - не з`явився
відповідач-2 - Виконавчий комітет Одеської міської ради
представник відповідача-2 - не з`явився
третя особа-1 - Одеський апеляційний адміністративний суд
представник третьої особи-1 - не з`явився
третя особа-2 - ОСОБА_1
представник третьої особи-2 - не з`явився
третя особа-3 - Одеська обласна рада
представник третьої особи-3 - не з`явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 (суддя Рога Н. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 (головуючий суддя Аленін О. Ю., судді Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.) у справі за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Одеського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_1 та Одеської обласної ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права державної власності,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.У листопаді 2014 року військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач-1, Міноборони) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - Позивач-2, КЕВ) звернувся до Одеської міської ради (далі - Відповідач-1, Міськрада) та Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Відповідач-2, Виконком) з позовом про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 13.06.2008 серії НОМЕР_1 на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданого Виконкомом територіальній громаді м. Одеси в особі Міськради; визнання за державою Україна в особі Міноборони права державної власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 19, що складається із нежитлових приміщень загальною площею 1 578,9 кв.м. (далі - Адмінбудівля).
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням звуженого Виконкому від 29.05.1951 № 27 Міноборони визнано єдиним власником Адмінбудівлі, у визначеному законом порядку зазначене рішення не змінено та не скасовано. Проте, внаслідок прийняття Виконкомом рішення право власності на цю будівлю набула Міськрада, яка, незаконно реалізуючи наданій їй права, передавала у приватну власність державне майно, чим порушено право власності держави в особі Міноборони та КЕВ на нерухоме майно. Прокурор вважає, що на цей час будівлі №1, 2 військового містечка № 19 належать до нерухомого військового майна, є державною власністю та перебувають на балансі і обліку КЕВ, що підтверджується також індивідуальною карткою обліку будівлі №1 військового містечка №19 у м. Одеса, актом прийняття-передачі основних засобів від 12.01.2004. Крім того, за результатами, проведеної Фондом державного майна України інвентаризації об`єктів державної власності у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності за адресою: АДРЕСА_1, обліковується нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі КЕВ.
2. Розгляд справи судами
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 касаційну скаргу Міноборони задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
2.3. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що право власності підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про набувальну давність (статті 344 ЦК України). Оскільки позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови правила про позовну давність не поширюються, отже положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовуються, чого суди попередніх інстанцій не врахували та належної правової оцінки заявленим вимогам не надали.
Суд зазначив про слушність посилань Ради на те, що Позивачами не надано доказів належності спірного майна до державної власності, крім рішення виконавчого комітету 1951 року, бухгалтерської довідки від 24.05.2012. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" майно збройних сил не входило до переліку, затвердженого цією постановою, а передача фондів військових містечок здійснювалась за окремими розпорядженнями Кабінету Міністрів України, отже судами достеменно не перевірено, на підставі яких урядових актів здійснювалася передача спірної будівлі на баланс Позивачу.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. 23.04.2019 Господарський суд Одеської області у задоволенні позову відмовив повністю.
3.2. Рішення суду мотивоване тим, що держава Україна в особі уповноваженого органу управління - Міноборони є законним власником спірного нерухомого військового майна - об`єкта нерухомості приміщень загальною площею 1 578,9 кв.м., розташованого за адресою: вул. Софіївська, 19 у м. Одесі, якому належить відповідне законне право володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном у визначених законом межах, але доказів реєстрації права державної власності у встановленому законом порядку учасниками справи не надано.
Суд дійшов висновку про те, що Позивачі могли довідатися про порушення своїх прав до 05.11.2014 за наслідками всіх прийнятих Радою та Виконкомом рішень, враховуючи наявність договору оренди з Адмінсудом, який з 23.06.2010 вільно та відкрито користується нежитловими приміщеннями 2-х поверхів та підвалу загальною площею 1 578,9 кв.м. Також відповідно до вимог частини четвертої статті 319 ЦК України Позивачі у справі - Міноборони та КЕВ, здійснюючи повноваження щодо державної власності, мали вчиняти дії, направлені на утримання майна, його збереження, адже згідно з статтею 322 ЦК України тягар утримання майна покладається саме на власника. Отже, Позивачами пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявили Відповідачі, що є підставою для відмови у позові.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. 02.10.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Міноборони задовольнив частково: рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 змінив, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 залишив без змін.
4.2. Постанова суду мотивована тим, що, застосувавши до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, суд першої інстанції не навів жодних обґрунтованих висновків з приводу наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу Позивача, на захист якого подано цей позов.
З посиланням на практику Верховного Суду суд апеляційної інстанції зазначив, що, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом цієї статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте ним раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Позов про визнання права власності на майно, відповідно до зазначеної статті, є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно вибуло з його володіння. Установивши, що спірне майно вже вибуло з володіння Позивача, суд повинен бути відмовити у позові, заявленому з підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, оскільки обраний Позивачем спосіб захисту не є належним, про що також зазначив у своїх висновках в постанові від 08.05.2019 у справі № 522/13747/15-ц Верховний Суд. З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що заявлений позов в частині визнання права власності не є обґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.
Суд також вказав, що не є належним способом захисту й вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється та припиняється, тобто свідоцтво тільки фіксує факт наявності цього права.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. Позивач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019, прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
6.1. Суд першої інстанції проігнорував вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 06.03.2018 у цій справі.
6.2. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2005 у справі № 33/55-05-3489 підтверджено право Міноборони на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1, і зазначені обставини не підлягають доведенню у межах цієї справи відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6.3. Суди дійшли безпідставного висновку про обізнаність Міноборони щодо перебування Одеського апеляційного адміністративного суду (далі - Третя особа-1, Адмінсуд) у приміщеннях колишнього військового суду Одеського гарнізону, оскільки про існування спору Позивачу-1 стало відомо лише після прийняття участі у справі № 5017/1863/2012, отже початок перебігу строку позовної давності необхідно обраховувати з червня 2012 року, і цей строк позовної давності не пропущений.
6.4. Суди безпідставно послалися на те, що перебування Адмінсуду за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 19 є загальновідомим фактом, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України він зареєстрований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14.
6.5. Безпідставним є посилання судів на те, що спір між сторонами виник ще у 2005 році (справа № 33/55-05-3489), так як у зазначеній справі предметом позову був пункт рішення про включення військового майна до переліку об`єктів, що належать до комунальної власності, в якій позов задоволено та зобов`язано Міськраду виключити майно з зазначеного переліку.
6.6. Відсутні жодні належні та допустимі докази того, що спірна будівля перебуває у комунальній власності, а також фактичної передачі майна з державної до комунальної власності.
6.7. Облік військового майна (у тому числі й нерухомого) має специфічні особливості, пов`язані з обмеженим доступом до цієї інформації цивільних осіб і цивільних установ, тому на обліку в органах Бюро технічної інвентаризації військові будівлі та споруди ніколи не перебували, облік цих об`єктів здійснюється за правилами "Руководства по учету вооружения, техники, имущества и других материальных средств в Вооруженных Силах СССР", затвердженого наказом Мінстра оборони СРСР від 18.10.1979 № 26, та Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони № 690 від 21.12.2010.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Відзиви на касаційну скаргу у встановлений Судом строк від учасників справи не надійшли.
8. Встановлені судами обставини
8.1. Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 вирішено, зокрема, підтвердити належність будівлі містечка АДРЕСА_1 до власних будівель Одеського військового округу та відновлено право користування земельними ділянками, які були відведені для потреб Одеського військового округу у довоєнний період.
8.2. Рішенням Міськради №510 від 27.09.1997 "Про результати інвентаризації пам`ятників містобудування та архітектури у м. Одесі" визначено та зареєстровано адміністративну будівлю, що розташована по АДРЕСА_1, як об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Одеси, та визначено власником Міськраду.
8.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2005 у справі № 33/5505-3489, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2006, визнано недійсним пункт 3 рішення Міськради № 510 від 27.09.1997 „Про результати інвентаризації пам`ятників містобудування та архітектури у м. Одесі" та додаток № 2 до нього, у частині визначення та реєстрації адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1.
8.4. Рішенням Виконкому від 29.06.2005 № 259 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" до складу об`єктів комунальної власності включено будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (№ 338 у переліку об`єктів).
8.5. Рішенням Виконкому № 395 від 22.08.2006 внесено зміни до рішення Виконкому № 259 від 29.06.2005, відповідно до якого змінено його назву та викладено у новій редакції пункт 2 та виключено пункт 3 вказаного рішення.
8.6. На підставі рішення від 29.06.2005 № 259 Виконкомом територіальній громаді м. Одеси в особі Міськради видано Свідоцтво про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, від 26.03.2007 серії НОМЕР_2 та Свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, від 13.06.2008 серії НОМЕР_1.
8.7. 18.12.2008 територіальна громада міста Одеси в особі Міськради уклала Договір купівлі-продажу №196 адміністративної будівлі площею 1 659,2 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з Приватним підприємством "Релд".
8.8. Приватним підприємством "Релд" за Договором купівлі-продажу від 26.12.2008 відчужено вказану Адмінбудівлю фізичній особі - ОСОБА_2, яка передала зазначене нерухоме майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Строй", яке на підставі статуту, протоколу №5 зборів учасників товариства та акта приймання-передачі від 09.11.2009 отримало свідоцтво про право власності від 14.01.2010 серії НОМЕР_2 на зазначену будівлю.
8.9. КП "ОМБТІ та РОН" розглянуло лист звернення директора ТОВ "Аверс-Строй" від 16.04.2010 та розробило проект розділу Адмінбудівлі за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1 659,2 кв.м. на два самостійні об`єкти.
8.10. Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 31.03.2010 № 284 затверджено проект розділу та розділено Адмінбудівлю по АДРЕСА_1 на два самостійних об`єкти: нежитлові приміщення (підвалу, першого та другого поверху), загальною площею 1 578,9 кв.м. та нежитлове приміщення (першого поверху), загальною площею 80,3 кв.м., якому присвоєно № 101.