ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 925/297/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 (суддя Спаських Н.М.) у справі № 925/297/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест"
до Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод"
про зобов`язання повернути майно та стягнення 240 000,00 грн неустойки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" (далі - відповідач) про зобов`язання повернути майно та стягнення 240 000,00 грн неустойки.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018, від подальшого виконання якого позивач відмовився через систематичне порушення його умов з боку відповідача.
Судом першої інстанції установлено, що в процесі розгляду справи майно, повернення якого було предметом спору, було повернуто відповідачем за актом, з огляду на що позивач просив задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення неустойки в розмірі 240 000,00 грн, а в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу за актом приймання - передачі обладнання згідно заявленого переліку просив суд закрити провадження на підставі статті 231 ГПК України у зв`язку з виконанням відповідачем цього зобов`язання та фактичним повернення майна позивачу в ході вирішення спору.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" 240 000,00 грн неустойки, 41 939,31 грн на відшкодування судових витрат та 27 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог провадження у справі закрито.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій вказали про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у частині покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ГПК України.
3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 стягнуто з Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 в частині стягнення 240 000,00 грн неустойки, судових витрат та витрат на правничу допомогу та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 повністю і передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме, статей 75, 76, 77, 78, 79 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи.
5.1. Так, на думку скаржника, незважаючи на обов`язок, передбачений ст. 65 ГПК України та безпосереднє подання для огляду суду в судовому засіданні Договору оренди № 1 та актів приймання - передавання, судами попередніх інстанцій проігноровано існування таких письмових доказів та обов`язок їх дослідження з наданням правової оцінки, чим порушено принцип рівності сторін.
5.2. Скаржник зазначає, що доказами, наявними у матеріалах справи підтверджено факт відсутності у позивача права власності на майно, яке заявлено як предмет договору оренди № 10, що свідчить про недійсність даного правочину.
5.3. Також відповідач зазначає про неукладеність Договору оренди № 10 від 31.01.2018, оскільки він не містить істотних умов та наголошує на тому, що належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту виконання сторонами такого договору, не існує.
5.4. На думку відповідача, ототожнення Актів приймання - передавання з додатками до договору оренди, що не було узгоджено сторонами, є неможливим та свідчить про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази припинення дії договору № 10, з чим пов`язувалося б настання певних правових наслідків та відповідно існування порушеного права позивача.
5.5. Також відповідач зазначає про порушення судами норм матеріального права, а саме, статей 550, 614 Цивільного кодексу України.
6. Позивачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. 19.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява про доповнення касаційної скарги, у якій він просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
7.1. Колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Оскільки заява відповідача про доповнення касаційної скарги надійшла поза межами визначеного процесуальним законом строку, така заява залишається без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
8. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Уманський лікеро-горілчаний завод" (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання № 10, предметом якого є надання орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду (п. 1.1 договору).
Об`єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний в Додатку № 1 до Договору. Вартість обладнання за Договором вказана в Додатку № 2. (п. 1.2 договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору орендодавець зобов`язується відповідно до Акту прийому-передачі передати обладнання, що є об`єктом оренди, протягом 10 (десяти) днів з дня підписання цього договору та передати орендарю разом з орендованим обладнанням всі необхідні приналежності та документи до нього, перелік яких визначений в Додатку № 3 до Договору.
Пунктом п 4.1 договору сторони погодили, що вартість користування обладнанням, переданим орендарю, становить 20 000,00 грн. з ПДВ і виплачується щомісяця, з лютого місяця 2018 року.
01.04.2018 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої домовились установити вартість користування обладнанням, переданим у користування орендарю у розмірі 40 000,00 грн з ПДВ, яке виплачується щомісяця.
Строк договору сторони в п. 9.2 погодили до 31.12.2018.
Водночас, відповідно до п. 7.2 договору, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору оренди жодна зі сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду за договором або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах, договір автоматично продовжується на наступний 12-ти місячний термін.
9. Також судами у даній справі установлено, що відповідно до акту приймання-передачі устаткування та Акту № 2 від 01.04.2018 приймання-передачі устаткування орендодавець передав орендареві наступне обладнання:
- Автомат для наклеювання акцизних марок, марки Э.Ф. 1400, виробництва ЧП "Група компаній Піщемаш", вартістю 542 099,00 грн;
- Компресор "Кентавр", марки 50/30, виробництва "Кентавр", вартістю 2 428,00 грн;
- Апарат для наклеювання етикеток, марки З.Ф. 1400, виробництва ЧП "Група компаній Піщемаш", вартістю 438 900,00 грн;
- Машина для ополіскування пляшок, марки БЗ-ОМВ-6, виробництва ВАТ "Мелітопольпродмаш", вартістю 223 697,00 грн;
- Апарат по розливу рідких сумішей, марки Ж7 ДНП-3, виробництво ВАТ "Барський машинобудівний завод", вартістю 282 018,00 грн;
- Закупорювальна машина, марки Ж7 ВУМ-3, виробництво ВАТ "Барський машинобудівний завод", вартістю 338 086,00 грн;
- Апарат для наклеювання етикеток, марки Л5-ВЕЮ, виробництва ВАТ "Темп", вартістю 381 672,00 грн;
- Машина для пакування продукції, марки УМТ-600 м, виробництва ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-пак", вартістю 347 054,00 грн.
10. На виконання умов Договору його сторонами також підписані акти надання послуг, як підстава для внесення щомісячної орендної плати:
- № 2 від 28.02.2018 на суму 20 000,00 грн;
- № 3 від 31.03.2018 на суму 40 000,00 грн;
- № 4 від 30.04.2018 на суму 40 000,00 грн;
- № 5 від 31.05.2018 на суму 40 000,00 грн;
- № 6 від 30.06.2018 на суму 40 000,00 грн.
В Актах міститься посилання на "основной договор" та договір "оренди обладнання" № 10 від 31.01.2018.
11. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач зазначав, що з першого місяця дії договору оренди орендар порушував його умови шляхом прострочення оплати орендної плати як у первісному, так і у збільшеному розмірі, за період з березня по серпень 2018 року. Починаючи з серпня 2018 року орендар взагалі припинив виконувати свої грошові зобов`язання за Договором оренди, чим порушив права позивача.
12. Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1 Вих-11/2018 від 19.11.2018 про сплату суми боргу за договором оренди, яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не погасив, з чого і виник спір.