ОКРЕМА ДУМКА
Судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
18 лютого 2020 року
м. Київ
у справі № 337/3375/17 (провадження № 14-27цс20) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області(далі - ГУ НП в Запорізькій області), Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Прокуратура Запорізької області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування, за касаційними скаргами заступника прокурора Запорізької області, ГУ НП в Запорізькій області на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року у складі судді Гнатик Г. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу № 337/3375/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
14 лютого 2020 року зазначена справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду і в цей самий день розподілена судді-доповідачу Ситнік О. М., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
18 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою указану справу № 337/3375/17 повернула на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки не вбачала підстав для прийняття справи до розгляду.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважала необґрунтованим висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду стосовно наявності виключної правової проблеми з огляду на вказані в ухвалі про передачу справи мотиви.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неправильне застосування норм права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, що передбачено статтею 412 ЦПК України. Такими повноваженнями наділена не лише Велика Палата Верховного Суду, але і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відповідно до частини першої статті 25 ЦПК України.
Стосовно посилання Касаційного цивільного суду на низку судових рішень в інших справах та наявність різної практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справу № 337/3375/17 передано на її розгляд не з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403, підпунктом 7 пункту 1 «Перехідні положення» ЦПК України (відступ від висновків), а з підстави, установленої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України (виключна правова проблема).
З такими висновками не погоджуюся та відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
Вважаю, що Велика Палата Верховного Суду помилково не прийняла справу до розгляду з указаної підстави та повернула на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного цивільного суду.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ДКС України на його користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 10 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, а також понесені витрати на правову допомогу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному 18 грудня 2012 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012089990002697, а слідчі, які здійснювали та здійснюють досудове розслідування в указаному кримінальному провадженні, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків протягом тривалого часу не направляли справу до суду, не з`ясовували фактичні обставини справи, чотири рази виносили постанови про закриття кримінального провадження. Ці постанови в подальшому скасовувалися через безпідставність та необґрунтованість ухвалами слідчого судді за його скаргами. З метою сприяння досудовому розслідуванню він як потерпілий подавав численні клопотання щодо здійснення слідчих дій, проте вони ігнорувалися слідчим, за думкою позивача, через несумлінне виконання слідчим своїх службових обов`язків.
Позивач указував, що ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя слідчий у кримінальному провадженні № 12012089990002697 неодноразово зобов`язувався вчинити певні процесуальні дії, зокрема, надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення, розглянути клопотання потерпілого, повідомити про результати розгляду заявника, проте ухвали суду не вплинули на дотримання слідчими вимог процесуального законодавства.
Позивач вважав, що незаконними рішеннями і бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування йому як потерпілому у кримінальному провадженні завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних і фізичних стражданнях, відчутті втрати, розчарування, порушенні звичного способу життя, яку він оцінив у розмірі 50 000,00 грн.
Крім того, позивач вважав, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами органу досудового розслідування йому завдано майнову шкоду у розмірі 10 000,00 грн, яка полягає у витратах на правову допомогу під час досудового розслідування кримінального провадження № 12012089990002697.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 240,00 грн та витрати на правову допомогу у сумі 16 018,67 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ухвалах слідчого судді встановлено неправомірність дій посадових осіб органу досудового розслідування, у провадженні яких перебувало кримінальне провадження, тому вбачаються передбачені законом підстави для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами органу досудового розслідування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що він є співмірним з тривалістю порушень прав позивача, обсягом і характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди; стягнення у такому розмірі не є надмірним та враховує інтереси обох сторін, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області залишено без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлена ухвалами слідчого судді під час досудового розслідування неправомірність рішень та протиправна бездіяльність слідчого в частині невиконання своїх службових обов`язків.
Разом з цим апеляційний суд вважав обґрунтованим і справедливим визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора Запорізької області та ГУ НП в Запорізькій області оскаржили їх у касаційному порядку та просили ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики.
На думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виключна правова проблемау цій справі пов`язана з:
1) визначенням, яке правове значення має постанова слідчого судді про скасування процесуальної постанови слідчого у кримінальному провадженні;
2) чи є вона самодостатньою правовою підставою на підтвердження неправомірності дій слідчих органів та їх вини у завданні шкоди.
Крім цього, як виключну правову проблему визначено неоднозначність (суперечливість) судової практики судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій з вирішення вказаних правових питань у тотожних справах, що призводить до надмірного правозастосовчого розсуду, а також потреба розвитку права.
При цьому колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду послалася на такі судові рішення.
У справі № 233/215/16-ц (касаційне провадження № 61-30308св18), в якій вирішувалась вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю працівників поліції та Прокуратури Донецької області, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вважали, що позивач не надав доказів протиправності діяння (бездіяльності) відповідачів й зазначили, що судове оскарження постанов про закриття кримінального провадження є процесуальним правом, реалізація якого заявником не має наслідком заподіяння йому у зв`язку з цим моральних страждань. При цьому суди врахували і підстави скасувань відповідних постанов слідчого