ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
03 вересня 2019 року
м. Київ
у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) за позовом Українсько-болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Вітінформ» (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - СП «Вітінформ») до Одеської місцевої прокуратури № 2, Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - СУ ГУНП в Одеській області), Малиновського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Малиновський ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Прокуратури Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одесміськтранскомплекс» (далі - КП «Одесміськтранскомплекс»), Комунального міського ремонтно-будівельного підприємства «Одесрембуд» (далі - КМРБП «Одесрембуд»), про стягнення 1 582 027,447 грн
за касаційною скаргою СП «Вітінформ»на рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у складі судді Усатенко І. В. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів Андрієнка В. В., Буравльова С. І., Власова Ю. Л.
У червні 2017 року СП «Вітінформ» звернулося до суду з позовом до Одеської місцевої прокуратури № 2, СУ ГУНП в Одеській області, Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області, ДКС України, Прокуратури Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, КП «Одесміськтранскомплекс», КМРБП «Одесрембуд», у якому просив стягнути з відповідачів на свою користь 60 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 582 027,447 грн на відшкодування майнової шкоди.
Вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачі більше 6 років розшукують викрадене майно СП «Вітінформ» і своєю бездіяльністю - не проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, порушеному за його заявою, спричинили майнову шкоду у розмірі вартості викраденого майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року,у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що згідно з частиною шостою статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
У таких справах суд має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади вимогам закону чи іншим правовим актам; чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Позивачем не доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Зокрема, недоведеність позивачем незаконності дій/бездіяльності посадових осіб всіх відповідачів, крім Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області; недоведеність позивачем факту спричинення йому шкоди саме посадовими особами відповідачів; відсутність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати внаслідок крадіжки майна вартістю 1 582 027,447 грн, за оцінкою позивача).
У квітні 2018 року СП «Вітінформ» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Справа № 916/1423/17 разом з касаційною скаргою СП «Вітінформ» передана на розгляд Великій Палаті Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 липня 2018 року на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому вказано про наявність виключної правової проблеми, розв`язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо можливості за відсутності відповідного закону, який не приймається більше 14 років, комплексного застосування частини шостої статті 1176 і статті 1177 ЦК України та стягнення з держави майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення як майну фізичної особи (що є правовою проблемою для судів цивільної юрисдикції), так і майну юридичної особи (що є правовою проблемою для судів господарської юрисдикції), якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Із висновками Великої Палати Верховного Суду не можу погодитися та з огляду на статтю 34 ГПК України висловлюю окрему думку, керуючись наступним.
Звертаю увагу, що чинним ГПК України передбачений обмежений перелік випадків, у яких справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Так, у частині п'ятій статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
З урахуванням вказаного формулювання можна зробити висновок, що виключну правову проблему має містити саме передана справа, за обставинами якої убачається необхідність тлумачення про застосування тих норм права, які регулюють спірні правовідносини, а не будь-яких норм права, безвідносно до обставин справи, заявлених позовних вимог, висновків судів та доводів касаційної скарги.
Зазначений висновок випливає із аналізу частини шостої статті 303 ГПК України, зі змісту якої вбачається, що рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є абсолютним і обов`язковим, оскільки Велика Палата Верховного Суду наділена повноваженнями самостійно вирішувати про наявність чи відсутність виключної правової проблеми, а саме, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
Тобто при прийнятті справи до розгляду, а також при розгляді справи Велика Палата Верховного Суду може повернути справу на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав недоцільності розгляду справи у зв'язку з відсутністю виключної правової проблеми.
У даній справі позивач, яким є юридична особа, СП «Вітінформ», звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, спричиненої неефективним та тривалим досудовим розслідуванням у справі за заявою СП «Вітінформ» про викрадення майна.
При цьому у позовній заяві позивач посилався на ту обставину, що він неодноразово звертався до органів, які здійснювали досудове розслідування, зазначав про особу, яка, на його думку, вчинила кримінальне правопорушення, що, за його переконанням, підтверджено у відповіді начальника Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Тобто у позовній заяві не йдеться про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, а саме шкоди, яка виникла чи не відшкодована у зв`язку з бездіяльністю прокуратури та органів досудового розслідування.
У позовній заяві та у рішеннях судів при вирішенні спору відсутні посилання на застосування статей 1176 та 1177 ЦК України у їх поєднанні, що логічно випливає зі змісту та обсягу позовних вимог та обставин справи.
Таке питання виникло тільки у колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка і передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Разом із тим, з аналізу статей 1176 та 1177 ЦК України вбачається, що вони не підлягають застосуванню при вирішенні вказаної справи, оскільки не стосуються відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, яка є потерпілою від кримінального правопорушення, не у зв`язку з вчиненим кримінальним правопорушенням, а саме бездіяльністю компетентних органів, які не виявили викрадене майно.
Тобто у даній справі Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням обставин справи та суб'єктного складу сторін, позбавлена можливості зробити висновок про належне застосування статей 1176 та 1177 ЦК України у їх поєднанні.
Необхідно зазначити, що у позовній заяві