ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 404/6345/16-к
провадження № 51-10542км18
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Наставного В. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Сінгаївської А. О.,
засудженої ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
законних представників потерпілого ОСОБА_4,
представника потерпілого Гуцул В. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженої ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120020005052, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Чорнобаївки Білозерського району Херсонської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1 ), жительки АДРЕСА_2 ), такої, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі пункту "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 29 000 грн кожному.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської дитячої обласної лікарні у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 - 14 009,80 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 18 квітня 2016 року о 17:30, керуючи автомобілем марки "Lexus RX 350" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись в м. Кіровограді по вул. Пушкіна зі сторони вул. Велика Перспективна в напрямку вул. Жовтневої Революції, грубо порушила Правила дорожнього руху (далі - ПДР), а саме вимоги пунктів 1.5, 1.7, 2.3, 12.3, проявила неуважність, невірно відреагувала на зміну дорожньої обстановки, при появі на проїзній частині, по якій вона рухалась, пішохода, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості руху та зупинки транспортного засобу, яким керувала, в результаті чого допустила наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину на вул. Пушкіна, навпроти будинку № 53, з права на ліво по ходу руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи наведене, засуджена указує на те, що у новоутвореному Кропивницькому апеляційному суді не проведено повноцінний автоматизований розподіл визначення колегії суддів для розгляду її апеляційної скарги на вирок місцевого суду. Вважає, що її вину у вчиненні інкримінованого злочину не доведено поза розумним сумнівом. Місцевий суд безпідставно відмовив у задоволені клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту за участі засудженої та про призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи. На думку скаржниці, органом досудового розслідування та судом не враховано порушення ПДР допущені самим потерпілим та не встановлено причинного зв`язку між порушеннями водієм ПДР та настанням ДТП. Вважає, що місцевий суд необґрунтовано послався як на доказ на висновок експерта судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 09 червня 2016 року № 985, оскільки, на її думку, він є недопустимим доказам, через те, що при його складанні були використані її пояснення, які надані в ході досудового розслідування, що не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), при цьому при наданні цих пояснень не було залучено захисника, про залучення якого вона просила, а тому ці пояснення отримані з порушенням її права на захист. Також зазначає, що під час слідчого експерименту використовувалися несертифіковані вимірювальні засоби, що, на її думку, ставить під сумнів вірність зафіксованих у протоколі слідчого експерименту даних. До того ж, ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та необґрунтовано послався у своєму рішенні на показання потерпілого, обвинуваченої та письмові докази, оскільки безпосередньо їх не досліджував. Вважає, що апеляційний суд формально розглянув її апеляційну скаргу.
У доповненнях до касаційної скарги засуджена вказує про те, що під час здійснення досудового розслідування вона займалася адвокатською діяльністю, тобто належала до кола осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, тому вручити їй повідомлення про підозру могли безпосередньо лише посадові особи органів прокуратури, визначені у ст. 481 КПК. Таким чином в.о. прокурора Кіровоградської області не мав права доручати слідчому здійснити вручення їй повідомлення про підозру, а тому таке вручення, на її думку, здійснено неуповноваженою на це особою. Крім того ОСОБА_1 вказує, що позовні заяви законних представників потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). До того ж вказані цивільні позови ОСОБА_4 і ОСОБА_3 подали у власних інтересах, а не в інтересах потерпілого, а тому повинні були сплатити судовий збір, оскільки вони не мають статусу потерпілих. Також, засуджена зазначає, що суд безпідставно стягнув з неї на користь Кіровоградської обласної клінічної лікарні 14 009,80 грн, оскільки ні цією лікарнею, ні прокурором цивільний позов про стягнення витрат на лікування потерпілого не заявлявся, його копію їй не вручали та обставини обґрунтованості витрат на лікування потерпілого не були предметом дослідження під час судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 підтримала подану нею касаційну скаргу з урахуванням доповнень, просила постановлені щодо неї судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженої, просила залишити постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення без зміни
Законний представник потерпілого та його представник, кожен окремо, заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженої, вважали постановлені у кримінальному проваджені судові рішення законними і обґрунтованими.
Неповнолітній потерпілий послався на думку своїх представників.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи засудженої щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд не перевіряє ці доводи касаційної скарги засудженої.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги, який порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів не встановив.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час змагального судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки "Lexus RX 350" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та вчинення 18 квітня 2016 року ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, під час судового розгляду та у касаційній скарзі засудженою не оспорюються.
Доводи засудженої на заперечення своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.
Так, поряд з іншими доказами, суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_2, який зазначив, що 18 квітня 2016 року, в післяобідній час, точного часу не пам`ятає, він пішов до магазину, що знаходиться навпроти його будинку по вул. Пушкіна у м. Кіровограді і коли повертався додому, перед переходом проїзної частини вказаної вулиці, на якій відсутній пішохідний перехід та світлофор, зупинився, подивився наліво, потім направо, щоб переконатися у відсутності транспортних засобів, після чого почав спокійно переходити проїзну частину та після переходу більшої половини проїзної частини він далі нічого не пам`ятає.
Винуватість засудженої також підтверджується даними, що містяться у:
- протоколах слідчих дій, а саме: у протоколі огляду місця ДТП від 18 квітня 2016 року зі схемою та ілюстративною таблицею; у протоколі проведення слідчого експерименту від 08 червня 2016 року за участі потерпілого ОСОБА_2, під час якого встановлено, що в дорожніх умовах, які передували дорожньо-транспортній пригоді, з місця водія автомобіля "Lexus RX 350" пішохода на проїзній частині можливо було побачити (виявити) на відстані 92,7 метрів, час руху пішохода з моменту виходу на проїзну частину до досягнення місця наїзду склав 3,83, 3,72, 3,53 секунди, місце наїзду автомобіля "Lexus RX 350" на малолітнього пішохода ОСОБА_2 знаходиться по вул. Пушкіна у м. Кіровограді, на відстані 4 метра від правого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля "Lexus RX 350"; у протоколі огляду предметів від 25 травня 2016 року, під час якого було оглянуто диск DVD-R "DATEX", який містить відео та фотознімки місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зафіксовано слідову інформацію, розташування та пошкодження транспортного засобу "Lexus RX 350";
- висновках експертів, а саме: судової авто-технічної експертизи від 22 квітня 2016 року № 96, згідно якого на момент дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля "Lexus RX 350", (державний номерний знак НОМЕР_1 ), знаходились в працездатному стані; судової інженерно-транспортної експертизи від 26 квітня 2016 року № 97, відповідно до якого автомобіль "Lexus RX 350" з потерпілим ОСОБА_2 контактував переднім реєстраційним номерним знаком, лівою частиною переднього бампера, лівою частиною решітки радіатора з наступним контактуванням передньою лівою частиною капота кузова транспортного засобу; судової інженерно-транспортної експертизи від 09 червня 2016 року № 985, відповідно до якого в умовах дорожньо-транспортної пригоди швидкість руху автомобіля "Lexus RX 350", по зафіксованим на схемі огляду місця пригоди слідам гальмування, складала близько 44-46 км/год, оскільки даний автомобіль укомплектовано гальмівною системою ABS та на проїзній частині міг не відобразитися весь слід гальмування; в момент виходу пішохода на проїзну частину автомобіль знаходився на відстані 49…53 метра від місця, де в подальшому відбувся наїзд; для зупинки автомобіля в умовах місця події при застосуванні його водієм екстреного гальмування необхідна відстань близько 31…33 метрів; у даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля "Lexus RX 350" ОСОБА_1 з моменту виявлення пішохода, який раптово вийшов на проїзну частину та розпочав рух, пересікаючи смугу руху з права на ліво щодо напрямку руху автомобіля, слід було відповідно до вимог п.12.3 ПДР визначити ситуацію як небезпечну для подальшого руху, у зв`язку з чим вжити заходів до екстреного гальмування керованого нею транспортного засобу, водій автомобіля "Lexus RX 350" ОСОБА_1 мала у своєму розпорядженні технічну можливість зупинити керований нею автомобіль до лінії руху пішохода (місця наїзду) і тим самим мала можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2, невідповідність вимогам пункту 12.3 ПДР дії водія автомобіля "Lexus RX 350" ОСОБА_1 перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали; судово-медичної експертизи від 20 липня 2016 року № 1009, яким встановлено наявність тілесних ушкоджень, локалізацію та ступінь їх тяжкості у потерпілого ОСОБА_2 .
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 286 КК.
Зазначені у вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи засудженої про протилежне Верховний Суд вважає безпідставними.
Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій касаційна скарга засудженої не містить.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що у судовому засіданні у суді першої інстанції захисником Бірюковим А. О. в інтересах ОСОБА_1 заявлено клопотання про проведення слідчого експерименту за участі його підзахисної та призначення у подальшому інженерно-транспортної експертизи.
Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 07 травня 2018 року відмовив у задоволені клопотання сторони захисту.
Обґрунтовуючи своє рішення місцевий суд, зазначив про те, що під час судового засідання ОСОБА_1 не повідомлено будь-яких обставин, які б потребували перевірки шляхом надання судом доручення органу досудового розслідування про проведення слідчого експерименту. Також місцевий суд зазначив, що з наданого стороною обвинувачення висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 26 квітня 2016 року № 97, було досліджено та враховано пояснення обвинуваченої ОСОБА_1, взяті до уваги показники швидкості автомобіля та слідова інформація на місці ДТП, а тому місцевий суд вважав, що підстави для проведення слідчого експерименту з метою повторного призначення судової інженерно-транспортної експертизи відсутні.