Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 280/1223/17
провадження № 61-47232св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, прокуратура Донецької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року у складі судді: Василенка Р. О., та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року, у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М., Галацевич О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що правоохоронні органи обвинувачували ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України зокрема в тому, що 19 червня 2010 року близько 19 години він, знаходячись за місцем проживання по АДРЕСА_1 наніс ОСОБА_2 кухонним ножем удари в область грудного відділу спини, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя. Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року позивача було виправдано та визнано невинуватим за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Внаслідок незаконного утримання під вартою та інших неправомірних дій працівників прокуратури та поліції відбулися негативні зміни у його житті, порушився сон. Через моральні і фізичні страждання стан його здоров`я різко погіршився, у зв`язку з чим він тривалий час лікувався і має інвалідність 3 групи. Дії відповідачів є неправомірними, а тому, враховуючи період перебування під слідством, негативний вплив, внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності і характер страждань, оцінив моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.
ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства, прокуратури в розмірі 2 000 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виправдувальний вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року, на який посилався позивач, було скасовано та направлено справу на новий розгляд, а тому підстав для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду немає. Посилання позивача та його представника, що роздрукована з ЄРДР ухвала суду не є достатнім доказом скасування виправдувального вироку є безпідставним, скільки крім цього, факт скасування виправдувального вироку суду, на який посилається позивач, підтверджується вищевказаними листами апеляційного суду Донецької області.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року в справі № 260/108/13-к не містить відмітки про набуття законної сили. Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року у кримінальній справі № 260/108/13-к скасовано ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів. Тому місцевий суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що ні позивач, ні його захисник не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи та постановлення ухвали апеляційним судом Донецької області 11 червня 2014 року, апеляційний суд вказав, що правового значення для вирішення даної справи не мають, оскільки з тексту ухвали вбачається, що судове засідання було проведено за участю захисника та виправданої особи
Аргументи учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив скасувати оскаржені судові рішення і постановити постанову про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року, в якій вказано, що судовий розгляд кримінальної справи № 260/108/13-к відбувся за участю виправданого та його захисника, ґрунтується на припущеннях та порушує положення статті 62 Конституції України. Він та його захисник не були повідомлені належним чином про розгляд цієї справи, копію апеляційної скарги не отримували, в судових дебатах не виступали. Наявна в матеріалах справи копія ухвали апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року про скасування виправдувального вироку не ідентифікує учасників справи, так як роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень і не містить посилання на прізвища осіб. Інших доказів про скасування вироку немає. Діями працівників прокуратури та поліції йому завдано немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни в його житті.
У березні 2019 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення. Вказує, що ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року було скасовано виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1, а справу направлено на новий розгляд, наразі остаточного рішення у справі не ухвалено, а відтак підстав для задоволення позову немає.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив розглянути позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, визнати ОСОБА_1 невинним та затвердити виправдувальний вирок.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, зокрема в тому, що 19 червня 2010 року близько 19 години він, знаходячись за місцем проживання по АДРЕСА_1, наніс ОСОБА_2 кухонним ножем удари в область грудного відділу спини, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя.
Вироком Ленінського районного суду міста Донецька від 17 грудня 2013 року ОСОБА_1 було виправдано та визнано невинуватим за недоведеністю його вини у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.
Згідно з листами від 11 грудня 2017 року, 19 квітня 2018 року, 31 липня 2018 року апеляційний суд Донецької області повідомив, що ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року вирок Ленінського районного суду міста Донецька від 17 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів. Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 залишено попередню - підписку про невиїзд. 17 червня 2014 року справу передано до відділу документообігу забезпечення та контролю (канцелярію) апеляційного суду Донецької області для повернення до Ленінського районного суду міста Донецька. В апеляційному суді Донецької області відсутні відомості про подальший рух справи.