Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 177/2561/16-ц
провадження № 61-1136св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Грузька сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,
третя особа - Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року у складі судді Коваль Н. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа - Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка є його бабою та матір`ю його батька ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 9,727 га, яка розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Після смерті ОСОБА_2, батько позивача ОСОБА_3, фактично прийняв спадщину, шляхом вступу в управління майном, однак за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (батько позивача). Після його смерті позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що нотаріусу не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності та належність майна спадкодавцеві на земельну ділянку та будинок за померлим ОСОБА_3
ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 9,727 га, яка розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882200:05:001:0082 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про вступ у фактичне володіння майном спадкодавцем ОСОБА_3, після смерті його матері ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_3 не був зареєстрований та не проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_2, після смерті орендну плату за спірну земельну ділянку ніхто не отримував. Таким чином на момент смерті ОСОБА_3 спірна земельна ділянка йому не належала і позивачем не додано належних та допустимих доказів для підтвердження встановлення факту прийняття померлим ОСОБА_3 спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 .
Також суди не прийняли до уваги довідку Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 29 липня 2016 № 286, зазначивши, що вона є неналежним та недопустимим доказом, оскільки вказана довідка не узгоджується з матеріалами справи, відповідно до яких відсутні належні та допустимі докази фактичного прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що законом, чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 було визначено, що спадщина є належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, якщо він її прийняв і не було встановлено граничного строку, зі спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину. Факт того, що ОСОБА_3 прийняв спадщину, а саме, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном свідчить наявність оригіналу державного акту на земельну ділянку, який був досліджений в судовому засіданні. Факт того, що ОСОБА_3 прийняв спадщину також підтверджує і Грузька сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, яка надала довідку № 286 від 29 липня 2016 року про те, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом вступу в управління майном, яке належало спадкодавцю та оригінал якої був досліджений у судому засідання. Грузька сільська рада Криворізької району Дніпропетровської області цей проти задоволення позову не заперечувала. Вважає, що згідно статей 548, 549, 554 ЦК УРСР факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 її сином ОСОБА_3 доведеним і згідно статті 553 ЦК УРСР ОСОБА_3 не відмовлявся від спадщини. Апеляційний суд застосував норми ЦК України, що є порушенням норм матеріального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка була бабою позивача та матір`ю батька позивача ОСОБА_3 .
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та інформаційного листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, за життя ОСОБА_2, була власником земельної ділянки загальною площею 9,727 га.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримав постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії у зв`язку із тим, що нотаріусу не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності та належність майна спадкодавцеві на земельну ділянку та будинок за ОСОБА_3 .