Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 308/5832/17
провадження № 61-42167св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Закарпатська академія мистецтв,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закарпатської академії мистецтв на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської академії мистецтв, третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської академії мистецтв № 37-к від 16 травня 2017 року у частині звільнення з роботи ОСОБА_1 17 травня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, поновити його на посаді викладача спеціальних дисциплін коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатської академії мистецтв та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2017 року до поновлення на роботі.
Позов мотивовано тим, що 03 листопада 2003 року він був прийнятий на роботу в коледж мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатського художнього інституту згідно наказу № 57-к на посаду викладача спеціальних дисциплін. Згідно наказу Міністерства освіти та науки України № 424 від 13 квітня 2016 року Закарпатський художній інститут перейменований у Закарпатську академію мистецтв. 27 лютого 2017 року позивача було ознайомлено з наказом Закарпатської академії мистецтв № 37-к від 27 лютого 2017 року "Про скорочення чисельності працівників Закарпатської академії мистецтв" та надано попередження про скорочення чисельності працівників. З 17 травня 2017 року позивач був звільнений з роботи наказом Закарпатської академії мистецтв № 15-к від 16 травня 2017 року згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вважав наказ в частині його звільнення безпідставним та незаконним, оскільки роботодавцем було порушено приписи статті 42 КЗпП України, позаяк він має переважне право на залишення на роботі. Також, 21 лютого 2017 року профком первинної профспілкової організації Закарпатської академії мистецтв, без наявності наказу про скорочення чисельності працівників, за відсутності позивача, оскільки останньому не повідомлялося про засідання профорганізації з питання вивільнення позивача, надав адміністрації закладу згоду на звільнення позивача з 17 травня 2017 року. Цим самим порушено вимоги частини третьої статті 43 КЗпП України про те, що подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.
Крім того, зазначав, що профспілковою організацією та Закарпатською академією мистецтв було порушено положення статті 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Не було враховано його переважне право на залишення на роботі: ні тривалий безперервний 38-річний педагогічний стаж, ні заслуги як спеціаліста, ні рекомендація присвоєння почесного звання заслуженого художника України Радою Національної спілки художників України, ні направлення головою Закарпатської ОДА ОСОБА_3 клопотання до Президента України про присвоєння почесного звання заслуженого художника України, ні те, що позивач є автором пам`ятників ОСОБА_4 та першому президенту Карпатської України А. Волошину у м. Ужгороді, ні те, що у нього на утриманні хвора дружина.
При цьому роботодавцем були умисно створені умови, щоб на момент звільнення позивач не пройшов курси підвищення кваліфікації і відповідно атестація не проводилася, хоча строк був визначений - перенесення атестації на один рік після атестації від 14 квітня 2016 року. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2018 року в задоволенні заявленого позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2018 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської академії мистецтв № 37-к від 16 травня 2017 року у частині звільнення ОСОБА_1 17 травня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача спеціальних дисциплін коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатської художньої академії.
Стягнуто із Закарпатської академії мистецтв на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2017 року до дня його поновлення на роботі 18 липня 2018 року в розмірі 42 373,66 грн.
Стягнуто з Закарпатської академії мистецтв на користь держави 3 200 грн судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць у розмірі 2 964,74 грн допущено до негайного виконання.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без дотримання приписів статей 42, 43 КЗпП України, що в свою чергу є підставою для поновлення його на роботі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, Закарпатська академія мистецтв, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
15 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Вказує, що звільнення позивача відбулося із дотримання всіх норм законодавства про працю.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Закарпатській академії мистецтв на посаді викладача спеціальних дисциплін, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а. с. 7 - 8).
З витягу з протоколу № 2 вбачається, що 21 лютого 2017 року відбулося засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Закарпатської академії мистецтв, на якому розглядалося подання адміністрації (роботодавця) Закарпатської академії мистецтв від 06 лютого 2017 року № 57 щодо надання згоди на скорочення з 17 травня 2017 року працівників Закарпатської академії мистецтв та коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатської академії мистецтв, зокрема ОСОБА_1 (т. 1 а. с.141 - 144).
27 лютого 2017 року Закарпатською академією мистецтв видано наказ № 15-к "Про скорочення чисельності працівників Закарпатської академії мистецтв", щодо попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 . З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений (т. 1 а. с. 11).
27 лютого 2017 року ОСОБА_1 вручено попередження про скорочення чисельності працівників (т. 1 а. с. 12).
16 травня 2017 року Закарпатською академією мистецтв видано наказ № 37-к, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено 17 травня 2017 року на підставі наказу Закарпатської академії мистецтв від 27 лютого 2017 року № 15-к "Про скорочення чисельності працівників Закарпатської академії мистецтв", згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 13).
Указом Президента України від 28 червня 2017 року присвоєно ОСОБА_1 звання "Заслужений художник України" (т. 1 а. с. 55 - 56).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяв на час подання касаційної скарги, далі - ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.