Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 280/581/18
провадження № 61-21763св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області,
третя особа на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2019 року у складі судді Янчук В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області, третя особа на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод", про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, який 14 січня 2019 року уточнив та просив визнати протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області (далі - Коростишівська міська рада), а саме: щодо створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1 та який був включений до статутного капіталу ПАТ "Коростишівський льонозавод", щодо подання проекту рішення про передачу вищевказаного гуртожитку у власність територіальної громади на затвердження місцевої ради, щодо видання ордерів мешканцям гуртожитку. Зобов`язати Коростишівську міську раду створити комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, подати проект рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної громади на затвердження Коростишівської міської ради, видати ордери мешканцям гуртожитку, стягнути із Коростишівської міської ради на його користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 02 квітня 1997 року він проживає у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який на праві приватної власності належить ПАТ "Коростишівський льонозавод" та у відповідності до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 530-КАТ від 20 грудня 1995 року був переданий вказаному товариству під час його створення. Зазначений гуртожиток у відповідності до листа Фонду державного майна України від 04 квітня 2003 року № 04/878 перебував на балансі та увійшов до статутного фонду ВАТ "Коростишівський льонозавод". 05 квітня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", який 04 червня 2017 року вступив в законну силу. Вказаним Законом внесені зміни до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". У відповідності до вказаних законів, Коростишівська міська рада повинна була до 05 грудня 2017 року вчинити ряд дій щодо виконання вимог Закону, зокрема, створити комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, видати ордери мешканцям гуртожитків. У липні 2017 року відповідач повідомив мешканцям вищевказаного гуртожитку, що комісія по передачі відповідного будинку буде створена в строки, передбачені чинним законодавством і він навіть звернувся до ПАТ "Коростишівський льонозавод" про визначення способу передачі гуртожитку у власність територіальних громад. 28 грудня 2017 року позивач звернувся до Коростишівської міської ради із запитом про надання інформації щодо виконання органом місцевого самоврядування вимог діючого законодавства щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. 03 січня 2018 року за № 02-17/20/К-2236 від 29 грудня 2017 року позивач отримав відповідь, у якій відповідач вказав, що комісія із забезпечення прав мешканців гуртожитку, що мешкають на АДРЕСА_1 не створювалась, проекти рішень та ордери на розгляд сесії Коростишівської міської ради щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади не подавались. Зазначав, що оскільки відповідачем не виконуються вимоги Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що на даний час житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до статті 127 ЖК України у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради, як гуртожиток не зареєстровано, остаточно правовий статус житлового приміщення не визначений, даних про включення будинку до загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад не надано, а тому до даних правовідносин неможливо застосувати Закон України "Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Коростишівського районного суду Житомирської області.
14 січня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи. Зазначає, що реєстрацію будинку у виконавчому комітеті, як гуртожитку, після закінчення будівництва повинно було здійснити Житомирське виробниче об`єднання по заготівлі та первинній обробці льону, правонаступником якого є ПАТ "Коростишівський льонозавод", відповідно його протиправна бездіяльність щодо не реєстрації будинку на АДРЕСА_1, як гуртожитку, не може бути підставою для порушення прав мешканців спірного будинку. Вказує, що спірне приміщення є житловим будинком, а не гуртожитком, так як, згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості щодо об`єктів нерухомого майна, 30 жовтня 2013 року ПАТ "Коростишівський льонозавод" першочергово набув право власності на спірний будинок на підставі наказу регіонального відділення фонду Державного майна України від 20 грудня 1995 року за № 530-КАТ, де чітко зазначено, що вказане приміщення є гуртожитком.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року ПАТ "Коростишівський льонозавод" та Коростишівська міська рада подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що відповідно до рішення № 455 від 11 грудня 1985 року виконавчим комітетом Коростишівської міської ради було дозволено Житомирському виробничому об`єднанню по заготівлі та первинній переробці льону використовувати 87-квартирний житловий будинок для малосімейних, як сімейний гуртожиток. Зобов`язано забудовника після завершення будівництва 87-квартирного будинку на вул. Гелевея зареєструвати його в інвентарбюро та виконкомі, як сімейний гуртожиток та проводити його експлуатацію відповідно до Положення про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей (т. 1 а. с. 156).
Рішенням Коростишівської районної ради народних депутатів Житомирської області № 258 від 02 жовтня 1987 року "Про затвердження актів державної комісії про прийняття в експлуатацію" затверджено представлений акт державної комісії від 30 вересня 1987 року про прийняття в експлуатацію новозбудованого 87-ти квартирного житлового будинку для малосімейних на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 155).
З ордеру № 29 серії ЖО від 27 січня 1997 року вбачається, що ОСОБА_1 надано право на заняття із сім`єю жилої кімнати АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 140).
Між позивачем та ВАТ "Коростишівський льонозавод" було укладено договір найму житла в будинках житлового фонду льонозаводу (гуртожитку), останній зареєстрований в даному жилому приміщенні з 02 квітня 1997 року.
Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області № 530-КАТ від 20 грудня 1995 року було створене відкрите акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод" та додатковий перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Коростишівський льонозавод", де зазначено, що крім інших обʼєктів нерухомості до статутного фонду товариства був включений гуртожиток на АДРЕСА_1 .
Наказом Фонду Державного майна України № 375-ЗП від 29 вересня 1999 року "Про завершення приватизації ВАТ "Коростишівський льонозавод" останньому були передані акції у кількості 6 281 882 штук на суму 1 570 470,50 грн. Згідно відповіді Фонду державного майна України № 04/878 від 04 квітня 2003 року щодо надання інформації статусу будинку ВАТ "Коростишівський льонозавод" повідомлено, що згідно матеріалів приватизації (інвентаризаційного опису основних засобів № 13 та довідки об`єктів житлового фонду) 87-квартирний гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, 1988 року введення в експлуатацію числиться на балансі та увійшов до статутного фонду ВАТ "Коростишівський льонозавод".
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 червня 2004 року Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації вказаний гуртожиток на праві власності зареєстровано за ВАТ "Коростишівський льонозавод" на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області № 530-КАТ від 20 грудня 1995 року.
Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області № 512 від 19 листопада 2003 року відмовлено ВАТ "Коростишівський льонозавод" у реєстрації житлового будинку на АДРЕСА_1, як гуртожитку (т. 1 а. с. 153).
Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2004 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04 травня 2005 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ "Коростишівський льонозавод" до Коростишівської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області № 512 від 19 листопада 2003 року недійсним (т. 1 а. с. 158 - 164).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року та залишено без змін рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирськй області, третя особа - ПАТ "Коростишівський льонозавод" про визнання недійсним та часткове скасування наказів регіонального відділення Фонду державного майна України, додаткового переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритого акціонерного товариства "Коростишівський льонозавод". Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють та дійшов вірного висновку про те, що позивачами не були надані докази на підтвердження того, що адміністрацією та профспілковим комітетом підприємства до початку будівництва приймалося рішення про використання спірного будинку як сімейного гуртожитку і він був зареєстрований у виконкомі, як гуртожиток.
Рішенням Коростишівської міської ради № 1079 від 23 жовтня 2015 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
Рішенням Коростишівської міської ради № 141 від 16 травня 2017 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 .
Рішенням Коростишівської міської ради № 626 від 18 грудня 2018 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 житлового будинку - гуртожитку в АДРЕСА_1 .
Рішенням Коростишівської міської ради № 626 від 18 грудня 2018 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 житлового будинку - гуртожитку в АДРЕСА_1 .
Рішенням Коростишівської міської ради № 771 від 18 червня 2019 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_12 житлового будинку - гуртожитку в АДРЕСА_1 .
Вказані рішення міської ради прийняті на підставі листів ПАТ "Коростишівський льонозавод". Право власності ПАТ "Коростишівський льонозавод" окремо на кожну квартиру підтверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Всі рішення Коростишівської міської ради є чинними.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяв на час подання касаційної скарги, далі - ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.