ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №2а/0570/4975/11
адміністративне провадження №К/9901/17165/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області
до Державного підприємства "Добропіллявугілля"
про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Козаченко А.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів: Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.),
В С Т А Н О В И В :
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області (далі також - заявник) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з заявою, в якій просило розірвати мирову угоду, укладену між Стягувачем (заявник) і Боржником (Державне підприємство "Добропіллявугілля"), визнану ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, у задоволення заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області про розірвання мирової угоди відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приписами норм КАС України не передбачено повноважень адміністративного суду розірвати мирову угоду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що порядок примирення сторін у процесі виконання визначено положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), із змісту якої вбачається, що мирова угода є особливою формальною письмовою домовленістю сторін судового процесу, що укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов`язків сторін та предмета позову.
Згідно з умовами укладеної у цій справі мирової угоди відповідач зобов`язується в порядку, передбаченому цією угодою, погасити заборгованість, яка виникла перед позивачем, сплативши зазначену суму заборгованості. Мировою угодою встановлено графік погашення заборгованості, згідно якого оплата коштів здійснюється щомісячно у розмірі згідно до графіку.
Разом з тим, відповідач умов мирової угоди щодо погашення заборгованості не виконав, суму боргу у повному обсязі не сплатив, що свідчить про наявність підстав для розірвання мирової угоди.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №2а/0570/4975/11, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 26 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 2а/0570/4975/11 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 лютого 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року задоволено заяву державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції про затвердження мирової угоди від 19 березня 2014 року, яка укладена між ДП "Добропіллявугілля" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі.
Вказаною ухвалою суд визнав мирову угоду від 19 березня 2014 року між ДП "Добропіллявугілля" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі, на умовах розстрочення виконання зобов`язань в розмірі 303416,37 грн на 59 місяців (з квітня 2014 року по лютий 2019 року).
На виконання мирової угоди боржником здійснювалось перерахування грошових коштів за встановленим графіком на рахунок стягувача у період з квітня 2014 року по липень 2016 року. Проте, починаючи з серпня 2016 року перерахування коштів припинилося, у зв`язку Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з заявою, в якій просило розірвати мирову угоду, укладену між Стягувачем (заявник) і Боржником (Державне підприємство "Добропіллявугілля"), визнану ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року.
Однак, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволення заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області про розірвання мирової угоди відмовлено.