ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №140/965/18
касаційне провадження №К/9901/3647/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2018 (головуючий суддя: Дончик В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (головуючий суддя: Залімський І.Г., судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі №140/965/18 за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Немирівської міської ради (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача 2 сесії 7 скликання від 01.12.2015 про надання гр. ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна земельна ділянка тривалий час перебуває у законному користуванні його сім`ї у зв`язку з чим надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення у власність третій особі порушує його права та інтереси, як законного землекористувача.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2018, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 цього України.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Суди встановили, що про порушення своїх прав та інтересів позивач фактично дізнався у лютому 2016 року, проте за їх захистом у встановлений законом строк не звернувся. Наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначає, що пропуск строку звернення до суду обумовлений наявністю поважних на те причин, зокрема:
1) у 2016 році між сільською радою та братом позивача тривав судовий спір, який було вирішено на користь останнього (постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 06.06.2016 у справі №140/844/16-а позов задоволено: визнано протиправною та скасовано відмову Никифоровецької сільської ради у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки та зобов`язано розглянути заяву про надання дозволу), у зв`язку з чим позивач сподівався на прийняття відповідачем рішення про скасування наданого ОСОБА_4 дозволу щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, а тому не звертався до суду;
2) також протягом 2016 року позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку;
3) з січня 2017 року позивач підписав контракт та розпочав службу в лавах Збройних силах України військовим, а з травня 2017 року брав участь в Антитерористичній операції та не мав можливості займатись вирішенням даного питання.
Таким чином скаржник наполягає, що строк пропущений з поважних причин, а тому безумовно підлягає поновленню. Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягають у розгляді справи за відсутності його представника, хоча такий подавав клопотання про відкладення розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 02.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Никифоровецькою сільською радою (нині - Немирівська міська рада) на 2 сесії 7 скликання від 01.12.2015 було прийнято рішення про надання гр. ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.
Про зазначене рішення позивач дізнався у лютому 2016 року з листа Никифоровецької сільської ради від 05.02.2016 №02-20/51 (а.с. 23).
Вважаючи це рішення протиправним, позивач у квітні 2018 року звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується із частиною другою статті 122 КАС України (у чинній редакції), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 8 лютого 2020 року; далі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.