ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №489/1857/17
адміністративне провадження №К/9901/24233/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №489/1857/17 за позовом ОСОБА_1 до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - Інгульське ОУПФУ, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення розміру її довічного грошового утримання судді у відставці та скасувати розпорядження в цій частині;
- зобов`язати Інгульське ОУПФУ провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу - 26 років 1 місяць 16 днів, згідно з довідкою, наданою Апеляційним судом Миколаївської області, із зарахуванням до судового стажу роботи за вислугою років половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету - 2 роки 4 місяці 26 днів, встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі - 90 відсотків утримання працюючого судді на відповідній посаді, виходячи з розміру утримання з 24.09.2016 по 01.12.2016 у розмірі 21 532,5 грн, а з 01.12.2016 по теперішній час у розмірі 23 760 грн з виплатою недоотриманих за цей час коштів.
Позов обґрунтувала тим, що до її стажу роботи на посаді судді, має бути зарахована половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що в свою чергу дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов`язано Інгульське ОУПФУ здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу - 26 років 01 місяць 16 днів, згідно з довідкою, наданою Апеляційним судом Миколаївської області від 12.12.2016, із зарахуванням до її стажу роботи половини строку навчання в Київському державному університеті - 2 роки 4 місяці 26 днів, встановивши його в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши такий перерахунок починаючи з 24.09.2016 та виплатити недоотриману різницю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року змінено постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2017 року, викладено абзац четвертий її резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн". В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2017 року залишено без змін.
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стаж роботи позивача на посаді судді становить 23 роки 8 місяців 21 день. Половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі не підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді, оскільки не передбачені вказаним Законом.
Позивачка правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористалася.
До Верховного Суду надійшло клопотання від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про заміну відповідача правонаступником.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Отже, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про заміну відповідача у справі.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 24.09.2016 перебуває на обліку в Інгульському ОУПФУ та отримує довічне грошове утримання судді в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з розрахунком, складеним Апеляційним судом Миколаївської області, станом на 23.09.2016 до стажу роботи позивачки на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, входять такі періоди: з 01.09.1978 по 23.06.1983 - навчання в Київському державному університеті (половина строку навчання); з 04.01.1993 до 08.01.2003 - робота на посаді судді Заводського районного суду м. Миколаєва; з 08.01.2003 до 23.09.2016 - робота на посаді судді Апеляційного суду Миколаївської області. Загальний стаж трудової діяльності позивача, який дає їй право на отримання грошового забезпечення судді у відставці, складає 26 років 01 місяць 16 днів.
Відповідно до листа відповідача від 03.03.2017 №4110/02 при призначенні ОСОБА_1 довічного грошового утримання зараховано стаж роботи позивача на посаді судді 23 роки 8 місяців 21 день. До стажу не зараховано половину строку навчання за денною формою у Київському державному університеті.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 4 місяці 26 днів) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (23 роки 8 місяців 21 день) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.