ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №0840/3984/18
адміністративне провадження №К/9901/12889/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у складі судді Бойченко Ю.П. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів: Малиш Н.І., Білак С.В., Шальєвої В.А. у справі № 0840/3984/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною повторну відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі по тексту - відповідач) від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18;
- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим номером №2321255100:09:014:0008.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, оформлену листом від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства обумовлена невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).
Також заявником в касаційній скарзі вказано, що земельна ділянка, на яку суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати дозвіл, відноситься до земель комунальної форми власності. а тому її розпорядником є Веселівська селищна об`єднана територіальна громада як власник вказаного майна, що підтверджується, зокрема, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У поданому відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того, позивач просила замінити відповідача з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на Веселівську селищну раду.
Також 21.06.2019 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача, в якому вона просила замінити відповідача по даній справі з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на Веселівську селищну раду Веселівського району Запорізької області.
В обґрунтування клопотання вказано, що спірна земельна ділянка з 25.01.2019 перебуває у комунальній власності та її розпорядником є Веселівська селищна рада.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 11.12.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_1 від 04.12.2017 №1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008.
До заяви додано викопіювання вільної земельної ділянки розміром 2 га по Веселівській селищній раді, кадастровий номер 2321255100:09:014:0008, копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача.
Листом від 20.12.2017 за № Л-10334-7612/6-17 Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки, оскільки місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів ( ч.7 ст.118 ЗК України).
ОСОБА_1 оскаржила відмову в судовому порядку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі №808/646/18, яке набрало законної сили 14.06.2018, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008, викладену у листі за №Л- 10334-7612/6-17 від 20.12.2017. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим №2321255100:09:014:0008 з урахуванням висновків суду.
На виконання вимог рішення суду, відповідач повторно розглянув питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та листом від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18 відмовив у наданні такого дозволу із посиланням на те, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Не погоджуючись із відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач, не враховуючи висновки суду та жодним чином не обґрунтовуючи свого рішення, повторно відмовив позивачу з тих самих підстав, тому відмова, викладена у листі від 17.09.2018 №31-8-0.3-5849/2-18, є протиправною.
Також визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який буде виключати подальші протиправні дії чи бездіяльність відповідача та виключати подальші звернення до суду, тому, в даному випадку, таким способом є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином судами попередніх інстанцій вірно вказано, що у спірних правовідносинах, на час їх виникнення, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.