ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, І. Д. Кондратова, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"
про компенсацію судових витрат
у справі № 910/3242/18
за позовом
1. ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3 ;
4. ОСОБА_4
до
1.Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця";
2.Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. Київська міська рада;
2. Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"
про визнання недійсними біржових торгів та біржового контракту
за участю представників учасників:
позивача-1: ОСОБА_7
позивача-2: не з`явились
позивача-3: ОСОБА_7
позивача-4: ОСОБА_7
відповідача-1: О.В. Зубрицький
відповідача-2: не з`явились
третьої особи-1: не з`явились
третьої особи-2: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", відповіда-1), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)( далі - відповідач-2) про:
- визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу пакету акцій, які перебували у комунальній власності територіальної громади міста Києва, на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ціною продажу 171 844 000,00 грн;
- визнання недійсним біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця", посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1584.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/3242/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №910/3242/18 залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 910/3242/18.
18 лютого 2020 року до Верховного Суду від приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" надійшла заява про компенсацію судових витрат та підтвердження їх розміру, в якій ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" просило покласти на позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 939,20 грн, посилаючись на норми ст. ст. 42, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Заява мотивована тим, що відповідач-1 у справі поніс витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), перелік яких наведено у заяві.
27 лютого 2020 року до Верховного Суду від позивачів надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами, яке обґрунтоване тим, що заявлені ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності і пропорційності.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об`єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.