ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 904/5895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Міщенко І.С.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
представники сторін у судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019
у справі № 904/5895/18
за позовом Криворізької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича
про стягнення 50 727, 72 грн.,
(у судовому засіданні 25.02.2020 оголошувалась перерва до 27.02.2020),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення з заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, для розміщення тичасової споруди автостоянки на вул. Гутовського біля житлових будинків 41 та 57 у Довгінцевському районі м. Кривого Рогу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 50 727, 72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 14.08.2009 в частині повної та своєчасної оплати оренди, оскільки відповідачем не повернуто земельну ділянку позивачу після припинення дії договору, а згідно з умовами договору зобов`язання відповідача з оплати оренди за фактичне користування земельною ділянкою продовжують існувати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 (суддя Мельниченко І.Ф.) провадження у справі закрито закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначено, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Білецька Л.М.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 скасовано, а справу № 904/5895/18 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Судами обох інстанцій встановлено, що між Криворізькою міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем (орендарем) 14.08.2009 укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 16.09.2009 за № 040910800787), відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.06.2009 № 3312 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вул. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.
Пунктом 6 договору визначено, що він укладений на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк.
Рішенням Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1928 відповідачу відмовлено в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки, зобов`язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання-передачі (повернення).
За умовами п.п. 18-19 договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання- передачі.
Відповідно до п. 21 договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.
Відповідачем рішення міської ради від 24.04.2013 № 1928 не виконано, спірну земельну ділянку позивачу за актом приймання-передачі не повернуто, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки припинено на підставі рішення Криворізької міської ради № 1928 від 24.04.2013 у зв`язку з відмовою в його продовженні, отже відповідач перебуває на вказаній земельній ділянці без належних правових підстав, а наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема у правовідносинах з користування земельною ділянкою без правових підстав, тобто спір у справі не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції про те, що припинення дії договору оренди земельної ділянки не доводить її використання відповідачем саме для підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо повернення земельної ділянки у встановленому порядку та строки, а його умовами також передбачено сплату орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, тобто правовідносини з виконання договору між сторонами не припинилися. Таким чином, оскільки рішенням Криворізької міської ради та договором оренди земельна ділянка на вул. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу надавалась в оренду саме фізичній особі-підприємцю Штефану В.О. для здійснення господарської діяльності з розміщення автостоянки, то в спірних земельних правовідносинах відповідач виступав як суб`єкт господарювання, а не як фізична особа, відтак спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що: в ухваленні оскаржуваного судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід та підстави для відводу були обґрунтованими, у зв`язку з чим скаржник просить перевірити обґрунтованість відмови у відводі головуючого судді; залишення без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів порушило принципи змагальності, диспозитивності та свідчить про відсутність повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи; у постанові не враховано доводів відповідача, які були викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності належних доказів господарської діяльності на спірній земельній ділянці; у справі № 904/1182/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що помилковими є висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що відповідач є фізичною особою-підприємцем (при цьому у постанові міститься посилання на аналогічний правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц); апеляційним судом не було враховано інших обставин відносно звернення позивача не за підсудністю, викладених у письмових поясненнях.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.01.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 21.12.2019 строк, у якому позивач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків, викладених у ній, та помилковість доводів скаржника.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у справі № 904/164/19 (щодо питання про зобов`язання відповідача виконати положення нормативно-правового акта, який визнаний судом протиправним і таким, що прийнятий органом місцевого самоврядування позам межами повноважень, не в порядку та у спосіб, передбачені законом), розглянувши яке колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки питання у справі № 904/5895/18 за касаційною скаргою відповідача стосується юрисдикції спору, тобто відсутній критерій подібності правовідносин у цих справах.
Від відповідача 10.02.2020 надійшло клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), а також письмові пояснення до нього (надійшли 18.02.2020), у якій скаржник зазначає, що при розгляді справи № 904/5896/18 ВП ВС розглянула не зовсім подібну справу, оскільки після закінчення дії договору між сторонами спору змінилися правовідносини та це впливає на визначення підсудності.
Також у судовому засіданні 25.02.2020 відповідачем подані додаткові пояснення щодо наявності виключної правової проблеми та передачі справи на розгляд ВП ВС.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Із наведених норм права вбачається, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа передається у випадках, якщо відповідні питання виникають під час розгляду спору по суті.
Оскільки із обставин даної справи не вбачається, що під час її розгляду спір вирішувався по суті, а тому відповідні доводи скаржника не можуть бути підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.