ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №296/4547/17
адміністративне провадження №К/9901/17104/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Кашпур О. В., Соколова В. М.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 11.09.2017 у складі судді Шалоти К. В. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у складі колегії суддів: Капустинського М. М., Моніча Б. С., Охрімчук І. Г. у справі № 296/4547/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Приватне підприємство "ШЕРІФФ", про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Приватне підприємство "ШЕРІФФ", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.05.2017 № 456 "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування".
2. Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 11.09.2017 позовні вимоги задоволено.
2.1. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 13 жовтня 2016 року транспортні перевізники: Комунальне підприємство "Житомирського трамвайно-тролейбусного управління" Житомирської міської ради, 10.01.2017 ПП "Іваницька Т. В.", Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирське АТП 11827", 11.01.2017 Приватне підприємство "ПАТП-2007", 12.01.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-Авто", Товариство з обмеженою відповідальністю "Зализничний Пегас", 06.02.2017 Приватне підприємство "Шеріфф" звернулися до міського голови Сухомліна С. І. з приводу необхідності підвищення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування.
3.2. На офіційному сайті Житомирської міської ради 07.03.2017 було оприлюднено проєкт рішення виконавчого комітету міської ради "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування".
3.3. Крім того, 09.03.2017 на офіційному сайті Житомирської міської ради розміщено повідомлення про проведення 14.03.2017 о 14:00 громадських обговорень проєкту рішення виконавчого комітету міської ради "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування".
3.4. 14 березня 2017 року відбулися громадські обговорення проєкту рішення виконавчого комітету міської ради "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування", оформлені протоколом № 1.
3.5. На позачерговому засіданні Виконавчого комітету Житомирської міської ради 10.05.2017 розглядалося питання "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування", рішення з якого прийнято не було при голосуванні: за - 12, проти - 4, утрималось - 2, що стверджується витягом з протоколу № 17 від 10.05.2017.
3.6. На офіційному сайті Житомирської міської ради 15.05.2017 оприлюднено новий проєкт рішення виконавчого комітету міської ради "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування".
3.7. У подальшому, 16.05.2017 виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення № 456 "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування", яким встановлено з 01.06.2017 вартість проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування:
- на міських автобусних маршрутах, які працюють у режимі маршрутного таксі та звичайному режимі руху, в розмірі 5 грн (п. 1.1.);
- учням шкіл та інших загальноосвітніх навчальних закладів у міських автобусних маршрутах, які працюють у режимі маршрутного таксі та звичайному режимі руху, - 2 грн (п. 1.2.);
на міському пасажирському електротранспорті в розмірі 2 грн (п.1.3.).
3.8. Вказаним рішенням визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської рад від 03.12.2014 № 579/1 "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування".
3.9. Позивач звернувся до суду із указаним позовом оскільки вважає зазначене рішення незаконним.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.05.2017 № 456 "Про встановлення вартості проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування" є регуляторним актом у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Проте, всупереч вимогам вказаного закону та Регламенту Виконкому Житомирської міської ради проєкт був оприлюднений на офіційному веб-порталі Ради лише за один день до його прийняття - 15.05.2017 та не містив аналізу регуляторного впливу, що унеможливило реалізацію законних прав на подання зауважень та пропозицій до оприлюдненого проекту регуляторного акта.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5.1.Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково зроблено висновок про те, що положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розповсюджують свою дію на оскаржуване рішення виконавчого комітету. Скаржник посилається на те, що листом Державної регуляторної служби України від 21.10.2017, долученим до касаційної скарги, на запит відповідача повідомлено про відсутність в проєкті акта органу місцевого самоврядування норм регуляторного характеру. Серед іншого, відповідач акцентує увагу на обставинах, які обумовили прийняття оскаржуваного рішення, а саме - зверненнях підприємств, які здійснюють перевезення пасажирів автобусами загального користування.
6. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Конституція України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР.
7.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
8.1. Частина друга статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
8.2. Стаття 242. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
9. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
9.1. Стаття 2. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
9.2. Стаття 25. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
9.3. Пункт 22 частини першої статті 26. До компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
9.4. Частина одинадцять статті 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"
9.5. Частина 12 статті 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
10. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.
10.1. Частина перша статті 91. До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать в тому числі видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
10. Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.
10.1. Частина перша статті 31. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
11.1. Стаття 1. регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
регуляторний акт - це: