ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №823/408/17
адміністративне провадження №К/9901/16454/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у складі судді Тимошенко В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у складі колегії суддів: Оксененка О.М. (головуючий), Губської Л.В., Федотова І.В. у справі №823/408/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру, оформлене листом від 16.09.2016 №7883/6-16, про відмову у затвердженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту;
1.2. зобов`язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2016 (вх. №17018/0/5-16-СГ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, площею 2,0000 га (кадастровий номер 7125181200:04:000:3904), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.
2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24.07.2014 №23-2281/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
3.2. Приватним підприємством "Землемір" розроблений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, на підставі якого 22.04.2016 відділом Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області були внесені відповідні відомості в державний земельний кадастр щодо реєстрації цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера 7125181200:04:000:3904.
3.3. Проект землеустрою погоджено відділом Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області, що підтверджується відповідним висновком від 21.04.2016 №583.
3.4. 09.06.2016 в.о. начальника ГУ Держгеокадастру затверджений висновок державної експертизи землевпорядної документації, згідно з яким представлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність площею 2,0000 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно, зауваження до землевпорядної документації відсутні.
3.5. 02.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.
3.6. Листом ГУ Держгеокадастру від 16.09.2016 №7883/6-16 ОСОБА_1 було повідомлено, що поданий на затвердження проект землеустрою розроблений всупереч наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки картографічні матеріали з визначеними на них контурами місця розташування земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність не відповідають графічним матеріалам розташування земельної ділянки, вказаної в наказі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тобто, проект розроблений на дві різні земельні ділянки.
4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що дослідженими в ході судового розгляду справи доказами підтверджується, що позивачем подано на затвердження проект землеустрою на земельну ділянку, яка за місцем розташування не співпадає із земельною ділянкою, стосовно якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Крім того, місце розташування земельної ділянки, щодо якої позивачем подано проект землеустрою, співпадає з місцем розташування земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої видано іншим особам, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Наведені підстави, на переконання судів попередніх інстанцій, свідчать про правомірність відмови відповідача у затвердженні позивачу проекту землеустрою.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач подала касаційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.20176, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимог задовольнити повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанцій розгляд справи здійснено за відсутності представника позивача, що позбавило його можливості надати пояснення на обґрунтування своєї позиції у справі. Крім того, на переконання скаржника, матеріали, долучені до заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і надані відповідачем у судове засідання, містять ознаки фальсифікації. Наголошує, що позивач не могла претендувати, а Головне управління Держземагентства у Черкаській області не могло надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка перебуває на праві власності інших осіб.
6. Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
9. Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.