ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №805/191/16-а
адміністративне провадження №К/9901/8764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 805/191/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державна казначейська служба України, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості із суддівської винагороди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2016, постановлену у складі суддів: Голошивця І.О., Крилової М.М., Козаченка А.В.,
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016, постановлену у складі колегії суддів: Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., Жаботинської С.В.,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області (далі - відповідач-1, ТУ ДСАУ у Донецькій області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДСАУ), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державна казначейська служба України, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ у Донецькій області та ДСАУ щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно;
- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно;
- стягнути з ТУ ДСАУ у Донецькій області та ДСАУ на користь позивача заборгованість з суддівської винагороди за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно в сумі 97 378, 67грн, з рахунків відповідачів, у Державній казначейській службі України;
- допустити негайне виконання постанови в частині нарахування та виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць - 13 780, 00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13 її було призначено на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, наказом від 24 лютого 2014 року № 7-2 - зараховано до штату зазначеного суду. У зв`язку з тим, що Шахтарський міськрайонний суд Донецької області знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення правосуддя суддями зазначеного суду неможливо з незалежних від них причин. Тому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 позивача було прикріплено до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII), позивачеві по 29 вересня 2015 року виплачувалась суддівська винагорода. Проте із зазначеної дати виплата суддівської винагороди була безпідставно припинена. Також позивач зазначила, що у жовтні 2015 року звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з вимогою про поновлення виплати суддівської винагороди та щодо прикріплення її до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Відповіддю від 24 листопада 2015 року № 18-16221/15 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККСУ ) зазначила, що звернення позивача надіслано до ДСА України, проте в порушення норм чинного законодавства відповідь на звернення позивачу надана не була. Виплата суддівської винагороди не була поновлена. Тому позивач вважає, що її Конституційні права порушені у зв`язку з тим, що підставою для нарахування та виплати суддівської винагороди є саме статус професійного судді, а його незмінність обумовлює постійність вказаних виплат протягом перебування в такому статусі. В додаткових поясненнях до позовної заяви, позивач зазначила, що дія Рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 не поширюється на неї, оскільки вона не належить до жодної із зазначених у п. 6 цього Рішення категорії суддів, які тимчасово прикріплюються до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що відповідачі, припинивши нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України, оскільки законодавством (на момент виникнення даних правовідносин) не передбачено постійної виплати суддівської винагороди суддям, які не надали заяви про їх прикріплення до відповідних судів України та не відносяться до категорій, що визначені у п. 6 рішення Ради суддів України від 04.02.2016 № 11.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, необґрунтованим застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішення Ради суддів України № 11 від 04 лютого 2016 року.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", відповідно до якої на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція (далі - АТО).
Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України "Про визначення територіальної підсудності справ" від 02 вересня 2014 року № 27/038-14 змінено територіальну підсудність справ, підсудних розташованим у районі проведення АТО місцевим загальним судам.
Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 (далі - Рішення РСУ № 76) було тимчасово прикріплено до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 Рішення РСУ № 76, головами відповідних судів видаються накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів.
Наказом ДСА України "Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим" від 15 жовтня 2014 року № 133, виданому на виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням АТО", було збільшено кількісний склад місцевих загальних судів.
Пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" визначено, що у разі, якщо суд припиняє роботу у зв`язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням АТО або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ), на строк не більше ніж на шість місяців, прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.
Рішенням ВККСУ від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 ОСОБА_1 прикріплено до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, проте строк прикріплення сплинув 28 вересня 2015 року.
У зв`язку з закінченням строку прикріплення, позивачу було припинено виплату суддівської винагороди.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок призначення чи обрання суддею і умови забезпечення суддів визначаються виключно Конституцією України та Законом № 2453-VI, які передбачають особливості забезпечення функціонування судової влади, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 133 Закону № 2453-VI встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.