ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №462/1713/17
адміністративне провадження №К/9901/42571/18, К/9901/42567/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Залізничного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційними скаргами Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Залізничного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова
на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 7 червня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Постигач О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Попка Я.С., суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
13 квітня 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Залізничного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії із врахуванням стажу роботи лікарем-анестезіологом у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії у подвійному розмірі;
зобов`язати Залізничне об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова зробити перерахунок пенсії.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 7 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Залізничне об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова зробити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та призначити її з врахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 26 жовтня 1993 року по 10 липня 2016 року у подвійному розмірі в відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії Львівської обласної клінічної лікарні на посаді лікаря-анестезіолога з 20 лютого 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що робота позивача на займаній нею посаді дає їй право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі, а відтак позовні вимоги в частині зобов`язати Залізничне об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова зробити перерахунок пенсії підлягає задоволенню. Крім того, в силу вимог статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Враховуючи те, що позивач звернулась із заявою про перерахунок їй пенсії до органу Пенсійного Фонду України 20 лютого 2017 року, тому саме з цієї дати їй слід призначити пенсію
Разом з тим, судами попередніх інстанцій було зазначено, що позивач не перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, у зв`язку із чим вказаним управлінням не здійснюється нарахування та виплата їй пенсії, а тому і не здійснювалося перерахування пенсії позивача. Відтак, не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії із врахуванням стажу роботи лікарем-анестезіологом у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії у подвійному розмірі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Залізничне об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційну скаргу Залізничне об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова обґрунтовує тим, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 8 жовтня 1997 року №303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України" відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації. Відділення інтенсивної терапії-гіпербаричної оксигинації є вузькоспеціалізованим відділенням, що використовує метод баротерапії для лікування хворих в анестезіології, хірургічній, терапевтичній і акушерсько-гінекологічній практиці. Відтак, скаржник вважає, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи у відділенні гіпербаричної оксигенації Львівської обласної клінічної лікарні у пільговому обчисленні, що передбаченого статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Також, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційну скаргу Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що робота, яку виконувала позивачка дає їй право на зарахування її трудового стажу у пільговому обчисленні відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позиція інших учасників справи
11 жовтня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року та 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 462/1713/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційні скарги, проте розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 462/1713/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 лютого 2020 року.
Головним управління Пенсійного Фонду України у Львівській області було подано клопотання про участь представника в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова (правонаступник Залізничне об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова) з 11 липня 2016 року позивачу призначено пенсію за віком.
20 лютого 2017 року позивач. звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №362/В-20 від 6 березня 2017 року позивачу повідомлено про те, що відсутні підставі для зарахування періоду її роботи у відділенні гіпербаричної оксигенації Львівської обласної клінічної лікарні у пільговому обчисленні, як передбачено статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Встановлено, що позивач 26 жовтня 1993 року переведена на посаду лікаря-анестезіолога у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії. Вказане підтверджується копією трудової книжки та наказом Львівської обласної клінічної лікарні №117-к від 26 жовтня 1993 року.
Також, згідно записів у трудовій книжці позивача у 1995 році на базі Дніпропетровського регіонального науково-медичного центру пройшла курси спеціалізації за спеціальністю "анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія з циклом ГБО". Згідно штатного розпису на 2002 рік назву відділення гіпербаричної оксигенації замінено на відділення гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії.
Із копії довідки № 152/с від 17 січня 2017 року, виданої Львівською обласною клінічною лікарнею Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, встановлено, що Наказом МОЗ України №303 від 8 жовтня 1997 року "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України", відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ із збереженням функціональних повноважень відділень, відділення гіпербаричної оксигенації, які існували до його ведення, перейменовані у відділення групи анестезіології та інтенсивної терапії і в тому ж числі вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії ГБО.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.