УХВАЛА
06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16)
Провадження № 11-1218заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула у порядку письмового провадження заяви Кравця Ростислава Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Наталії Олегівни, Анцупової Тетяни Олександрівни, Бакуліної Світлани Віталіївни, Британчука Володимира Васильовича, Власова Юрія Леонідовича, Гудими Дмитра Анатолійовича, Данішевської Валентини Іванівни, Єленіної Жанни Миколаївни, Золотнікова Олександра Сергійовича, Кібенко Олени Рувімівни, Князєва Всеволода Сергійовича, Лобойка Леоніда Миколайовича, Лященко Наталії Павлівни, Прокопенка Олександра Борисовича, Пророка Віктора Васильовича, Рогач Лариси Іванівни, Ситнік Олени Миколаївни, Ткачука Олега Степановича, Уркевича Віталія Юрійовича, Яновської Олександри Григорівни від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання незаконним та скасування рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 23 жовтня 2019 року позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1629-VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
ОСОБА_1 не погодилася із зазначеним рішенням суду і через свого представника - адвоката Кравця Р. Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та змінити мотивувальну частину в рамках вимог визнати протиправною та скасувати постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1629-VІІІ.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі за скаргою позивачки.
Велика Палата Верховного Суду ухвалоювід 09 грудня 2019 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 06 лютого 2020 року.
05 лютого 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. до Великої Палати Верховного Суду надійшли заяви про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду.
Як на підставу для відводу суддів Кравець Р. Ю. послався на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів.
На обґрунтування вказаної підстави адвокат Кравець Р. Ю. зазначив, що в пункті 93 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Мікалефф проти Мальти" названо критерії, які визначають наявність неупередженості судді в конкретній справі, зокрема об`єктивний, за яким встановлюється, чи суд, а також, серед іншого, його структура забезпечили відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.
Указав, що на момент вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брав участь член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) ОСОБА_5, який не відповідав вимогам закону, оскільки на час виконання повноважень члена ВККС не зупинив адвокатську діяльність.
Крім того, на момент вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брав участь член ВККС ОСОБА_6, який не відповідає вимогам закону, оскільки на час виконання повноважень члена ВККС не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, оскільки відомості про нього як про адвоката відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Зазначив, що порушення правил формування складу органу, який причетний до формування та призначення суддів на посаду, має своїм наслідком відповідно і порушення правил призначення суддів органом, створеним згідно із законом, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Тому, на думку заявника, зазначені у його заявах судді Великої Палати Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм, оскільки Верховний Суд створений не на підставі закону.
Велика Палата Верховного Суду перевірила доводи адвоката Кравця Р. Ю., які він висловив на обґрунтування заяв про відвід суддів, і дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Основного Закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ у пункті 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".