ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 50/311-б
Провадження № 12-143гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,
Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича,
кредитора - Акціонерного товариства "Альфа-банк" (представник - адвокат Атаманенко О. П.),
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах справи № 50/311-б за заявою компанії "Тікон Бізнес ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про банкрутство за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 03 квітня 2019 року (головуючий суддя Грек Б. М., судді Отрюх Б. М.,
Остапенко О. М.) й ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада
2018 року (суддя Пасько М. В.) та
УСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича (далі - ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів") звернулося до Господарського суду міста Києва в межах справи № 50/311-б про банкрутство ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" з позовом до ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння останнього квартири
АДРЕСА_1 . 27 квітня 2018 року позивачем подано позовну заяву (уточнену) із зазначенням співвідповідачем ОСОБА_5 та вимогами про витребування спірної квартири у нього й у ОСОБА_6 (як орендаря). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 травня 2018 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_5 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство № 50/311-б.
3. 01 листопада 2018 року позивачем подано ще одну позовну заяву (уточнену) про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірної квартири АДРЕСА_2 та визнання за ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" права власності на це нерухоме майно (квартиру).
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначена спірна квартира незаконно вибула з володіння позивача. 23 лютого 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 без належних документів, які б передбачали перехід права власності від позивача до ОСОБА_5 . Крім того, позивач зазначив, що йому стало відомо, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір оренди житлового приміщення, а отже, останні незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи спірною квартирою.
5. У квітні 2018 року ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулося до Господарського суду міста Києва в межах справи № 50/311-б про банкрутство ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" з позовом до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння останньої квартири
АДРЕСА_3 . У листопаді 2018 року позивачем подано позовну заяву (уточнену) із вимогами про витребування спірної квартири у ОСОБА_1 та визнання за ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" права власності на це нерухоме майно (квартиру).
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначена спірна квартира незаконно вибула з володіння ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", оскільки 23 лютого 2018 року було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 без належних документів, які б передбачали перехід права власності від позивача до ОСОБА_1, а тому нерухоме майно підлягає поверненню шляхом витребування у останньої та визнання за позивачем права власності на неї.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року частково задоволено заяву ліквідатора ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Кіцула С. Б. та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4 . Визнано за ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" право власності на це нерухоме майно (квартиру). Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 048,00 грн.
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року у справі № 50/311-б, частково задоволено заяву ліквідатора ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Кіцула С. Б. та витребовано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 за ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" право власності на це нерухоме майно (квартиру). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 048,00 грн.
10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували перехід права власності на активи ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" шляхом проведення аукціону або продажу безпосередньо юридичній чи фізичній особі, відчуження (передача) активу - спірної квартири суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто є незаконним. Крім того, суди зазначили, що позивач не міг втратити право власності на спірну квартиру на підставі документів, які були надані відповідачем для державної реєстрації права власності на цю квартиру, отже, переходу права власності на спірну квартиру в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та чинним законодавством, не відбулося.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
11. У травні 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, в яких вони просили оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
12. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1, призначив справу до розгляду, задовольнив клопотання про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги та витребував з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 50/311-б.
13. 15 серпня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою заяву ліквідатора ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" Кіцула С. Б. про відвід суддів залишив без розгляду, у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи № 50/311-б відмовив та передав цю справу разом з касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
14. Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
15. З огляду на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 оскаржують постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у цій справі з підстав порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції, ухвалою від 29 серпня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду Великої Палати Верховного Суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
16. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у своїх касаційних скаргах зазначають, серед іншого, про порушення судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено перелік справ, розгляд спорів у яких відноситься до юрисдикції господарських судів, та положень частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено розгляд господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, спорів з майновими вимогами, у яких боржник є відповідачем. Скаржники зауважили, що справи, порушені з ініціативи боржника як позивача, розглядаються в загальному порядку із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру спірних правовідносин.
17. Скаржники доводять, що спір, який виник між позивачем як юридичною особою - боржником та відповідачами - фізичними особами, не має ознак господарського спору, який би підлягав розгляду в межах справи про банкрутство позивача, оскільки спір щодо віндикації у фізичних осіб - відповідачів квартир та визнання за позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомості виник з цивільних правовідносин між фізичними особами - власниками нерухомого майна (відповідачем), орендарем спірного майна як його володільцем, та позивачем - юридичною особою (ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"). Відповідачі у справі не є суб`єктами господарювання в розумінні частини другої статті 55 Господарського кодексу України, а суб`єктний склад учасників цієї справи відповідає положенням частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, тому розгляд цього майнового спору віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
18. Крім того, скаржники вказують, що судами було розглянуто справу не за тією позовною заявою, за якою порушено провадження у справі, суд, на їхню думку, прийняв до розгляду три позовні заяви з різними предметами, підставами та змістом позову. Також зазначають, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги подані докази, а саме засвідчені належним чином копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, тому постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам обґрунтованості судового рішення. Зазначають, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, зробив свої висновки на порушення презумпції правомірності правочину, презумпції достовірності даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не дослідив правильність обрання способу захисту, оскільки, на думку скаржників, позивач не є власником спірних квартир, а тому не мав права витребувати це майно.
Позиція ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"
19. ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у відзиві на касаційну скаргу вказало, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси. Цей Закон охоплює всі майнові спори за участю боржника, у зв`язку з чим відповідні спори розглядаються у межах справи про банкрутство незалежно від того, який процесуальний статус у такому спорі (позивача чи відповідача) має боржник (банкрут).
20. Крім того, зазначає, що станом на 16 листопада 2017 року за даними Реєстру права власності на нерухоме майно (далі - Реєстр) власником спірних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, що знаходяться в будинку № АДРЕСА_1, є ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 серпня 2008 року б/н та витягом з Реєстру від 16 листопада 2017 року. Отже, передача активу - квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є незаконною. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття права власності, а лише підтверджує відповідний факт, тому посилання відповідачів на підтвердження переходу права власності лише на витяг з Реєстру є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
21. У судовому засіданні арбітражний керуючий Кіцул С. Б. повністю підтримав доводи, викладені у відзиві, та вказав, що касаційні скарги ОСОБА_6 й ОСОБА_1 є необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні.
22. Представник кредитора (Акціонерного товариства "Альфа-банк") у судовому засіданні підтримав позицію позивача та зазначив про законність рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо юрисдикції суду
23. Обґрунтовуючи касаційні скарги, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зазначили, що спір у цій справі стосується права володіння нерухомим майном як однієї з правомочностей власника - юридичної особи, щодо якої розглядається справа про банкрутство, при цьому позовні вимоги заявлено боржником до двох фізичних осіб, які не є підприємцями, тому розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
25. У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
26. Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
27. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
28. При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
29. При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
30. Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 травня 2010 року за заявою компанії "Тікон Бізнес ЛТД" було порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Київський завод гумових та латексних виробів".
31. Як зазначено в позовних заявах ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2013 року у справі № 50/311-б ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
32. 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
33. Частиною першою статті 2 Закону № 2343-XII встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
34. У пункті 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
35. У лютому 2018 року ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірної квартири АДРЕСА_2 та визнання за ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" права власності на це нерухоме майно (квартиру).
36. У квітні 2018 року ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння останньої спірної квартири АДРЕСА_8 та визнання за ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" права власності на це нерухоме майно (квартиру).
37. Таким чином, зважаючи на те, що ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулося до суду із зазначеними позовами після 19 січня 2013 року, а справа про його банкрутство була порушена 17 травня 2010 року, ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру 11 вересня 2013 року, вирішуючи питання щодо підсудності спору за позовом ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", суди першої та апеляційної інстанцій мали керуватися приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI та чинними процесуальними законами.
38. Однак суди попередніх інстанцій помилково застосували положення частини дев`ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та дійшли висновку, що спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння відносяться до категорії спорів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника, а отже, відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
39. Так, норми частини дев`ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) кореспондуються із частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII, якою визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
40. Як на момент звернення до суду із зазначеними позовами, так і на момент постановлення оскаржуваних судових рішень суди мали б керуватися пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, чинним з 15 грудня 2017 року в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
41. Крім названих у наведених нормативних приписах спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, до них також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
42. Зазначені майнові спори підлягали розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства або ж відносились до повноважень суду господарської юрисдикції та мали розглядатися останнім в окремому позовному провадженні (не у межах провадження у справі про банкрутство) залежно від суб`єктного складу, а саме з огляду на те, хто є позивачем у такому спорі.
43. У цій справі з позовом до суду звернувся боржник - ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", відповідачами за цим позовом є фізичні особи, а предметом позову є вимога щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
44. Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
45. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
46. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
47. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
48. Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовні вимоги ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" - боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, мали розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин в порядку цивільного судочинства.
49. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до повноважень суду господарської юрисдикції та має вирішуватися господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення нових справ, є помилковими.
50. Проте Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваних судових рішень законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.
51. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
52. Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
53. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
54. Згідно з частинами першою - третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
55. Тобто законодавець указав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
56. Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
57. Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.