П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 243/4405/17
Провадження № 11-520апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - відділення Фонду) на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року (суддя Мінаєв І. М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (судді Міронова Г. М., Арабей Т. Г., Сіваченко І. В.) у справі № 243/4405/17 за позовом Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі - Підприємство) до Слов`янської міської ради (далі - Міськрада) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2017 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Міськради, у якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Міськради Мицько Наталії Сергіївни від 22 лютого 2017 року № 33970757 (далі - рішення № 33970757, Держреєстратор відповідно) про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію за Підприємством прав на нерухоме майно (будівлі і споруди), що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29 .
2 . Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2017 року Держреєстратор неправомірно прийняв рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації за Підприємством прав на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29, право власності на яке виникло внаслідок укладання між Підприємством і Закритим акціонерним товариством "Донмашбуд" (далі - ЗАТ "Донмашбуд") договору дарування від 07 травня 2002 року № 78/2002 (далі - договір № 78/2002).
3. На думку позивача, набуття права власності на нерухоме майно здійснено правомірно, а тому відмова у державній реєстрації права власності позбавляє Підприємство можливості реалізувати право на державну реєстрацію нерухомого майна, що правомірно перебуває у його власності з 2002 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області постановою від 29 серпня 2017 року позовні вимоги задовольнив.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договір № 78/2002 укладено між юридичними особами, то вимоги щодо його нотаріального посвідчення на його дію не поширюються з огляду на положення статті 227 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), чинного на момент його укладання, відповідно до яких нотаріальна форма договору дарування була обов`язковою лише для договорів дарування, стороною яких є громадянин.
6. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2018 року постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Міськради провести реєстрацію за Підприємством права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди), розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29, скасував та прийняв у цій частині нову постанову. Суд зобов`язав відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно Міськради повторно розглянути заяву Підприємства щодо державної реєстрації права власності за Підприємством на спірне нерухоме майно, з урахуванням висновків суду першої інстанції. В іншій частині постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року суд апеляційної інстанції залишив без змін.
7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що застосування до спірних правовідносин, які виникли у 2002 році, норм чинного законодавства, а саме частини другої статті 719 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є безпідставним, оскільки ці правовідносини регулюються цивільним законодавством, що діяло на момент укладання договору дарування, а саме положеннями ЦК УРСР.
8. При цьому вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відділення Фонду в касаційній скарзі зазначило, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
10. На думку скаржника, суди не звернули уваги на те, що цей спір пов`язаний з вирішенням речового права, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
11. Скаржник також зазначив, що Держреєстратор правомірно застосував до спірних правовідносин статтю 719 ЦК України стосовно обов`язковості нотаріального посвідчення спірного договору № 78/2002, оскільки заява про реєстрацію права власності на нерухоме майно подана Підприємством 17 лютого 2017 року.
12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство посилається на встановлені судами обставини у справі № 905/2567/17 за позовом відділення Фонду до Підприємства та ЗАТ "Донмашбуд" про визнання недійсним договору № 78/2002, зокрема на те, що нерухоме майно, передане Підприємству за цим договором, не належить до державної власності, тому управлінські функції відділення Фонду на вказане майно не можуть поширюватись. Відтак, на думку позивача, вимоги, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - обґрунтованими.
14. На підставі викладеного Підприємство просить закрити касаційне провадження, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з поданням касаційної скарги особою, питання щодо прав, свобод та (або) обов`язків якої судом не вирішувалося.
Рух касаційної скарги
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 20 травня 2019 року справу передав до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
17. Підприємство зареєстровано як юридичну особу 09 серпня 2000 року за № 12701200000001131, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 606276.
18. 07 травня 2002 року між ЗАТ "Донмашбуд" і позивачем укладено договір № 78/2002 про безповоротну передачу нерухомого майна (будівель і споруд). За умовами цього договору дарувальник безоплатно, в цілях благодійності, передав у власність Підприємства нерухоме майно (будівлі і споруди), яке знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.
19. Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 07 травня 2002 року № 1 за умовами договору № 78/2002 ЗАТ "Донмашбуд" передало у власність позивача нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю (в аварійному стані, що вимагає капітального ремонту, не експлуатується); літню душову для робітників (цегляна окремо розташована будівля, яка потребує капітального ремонту, не експлуатується); спальний корпус для робітників (вимагає капітального ремонту, не експлуатується); вбиральню для робітників (вимагає капітального ремонту, не експлуатується); склад для притирального інвентарю (вимагає ремонту покрівлі); металеві споруди водонапірної башти (не введено в експлуатацію); будівлю для обслуговування водонапірної башти (потребує капітального ремонту, не експлуатується); електрощитову недобудовану (не введено в експлуатацію, не добудовано).
20. Листом від 16 травня 2002 року № 198 ЗАТ "Донмашбуд" гарантував позивачу, що нерухоме майно, передане за договором № 78/2002, на момент укладання договору не відчужене, не передане як внесок до статутного фонду, не перебуває в заставі чи під арештом, не є предметом судових спорів, а також відсутні будь-які права на це майно у третіх осіб як у межах, так і за межами України.
21. Інвентаризаційна комісія Підприємства згідно з наказом від 21 травня 2002 року № 18-ОС присвоїла об`єктам нові інвентаризаційні номери.
22. Наказом Підприємства від 05 березня 2004 року № 54-ОС створено невідокремлений структурний підрозділ "Дитячий оздоровчий табір "Голубок" без статусу юридичної особи, що утворений у зв`язку з необхідністю використання переданого майна за договором згідно з його цільовим призначенням.
23. Невідокремленому структурному підрозділу "Дитячий оздоровчий табір "Голубок" присвоєна поштова адреса: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29.
24. 22 лютого 2017 року Держреєстратор прийняв рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації за Підприємством права власності на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29.
25. Вказане рішення Держреєстратора обґрунтовано невідповідністю поданих позивачем документів вимогам Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), а саме: відповідач послався на частину другу статті 719 ЦК України, згідно з якою договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.
26. Довідкою від 12 травня 2017 року № 19/025 позивач підтвердив, що нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29, входить до складу єдиного майнового комплексу невідокремленого структурного підрозділу Підприємства та належать йому на праві власності відповідно до договору № 78/2002 безоплатної передачі нерухомого майна (будівель і споруд) і знаходиться на балансі з 2002 року, що відображено в бухгалтерському обліку на субрахунку "Будинки та споруди".
27. Згідно з інформаційною довідкою від 16 серпня 2017 року № 94652429 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна відомостей про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на спірне нерухоме майно немає.
28. Вважаючи незаконною відмову Держреєстратора у реєстрації спірного нерухомого майна, Підприємство звернулось до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
30. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
31. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
32. Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
34. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
35. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
36. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
37. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
38. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
39. Виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям Держреєстратором протиправного, на думку позивача, рішення № 33970757 про відмову в реєстрації за Підприємством права власності на нерухоме майно.
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі -у редакції, чинній на момент прийняття Держреєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.