УХВАЛА
05 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 806/2075/16
Провадження № 11-1037апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду касаційних скарг Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка Владислава Сергійовича (далі - Уповноважена особа) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 806/2075/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи, третя особа - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи щодо відмови акцептувати та внести зміни до акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси і Кредит", включивши вимоги ОСОБА_1 як таких, що підлягають задоволенню згідно до четвертої черги у порядку, встановленому чинним законодавством;
зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 як таких, що підлягають задоволенню згідно з четвертою чергою у порядку, встановленому чинним законодавством.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 09 березня 2017 року позов задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 червня 2017 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем протиправно не включив частину кредиторських вимог ОСОБА_2 до четвертої черги задоволення вимог кредиторів в Реєстрі акцептованих вимог кредиторів, а також, зважаючи на те, що Реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" затверджений, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, як спадкоємця ОСОБА_2, є зобов`язання Уповноваженої особи включити до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" частину кредиторських вимог ОСОБА_1 (спадкоємця ОСОБА_2 ) в сумі 60 202,78 грн та 27 819,75 доларів США шляхом внесення відповідних змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
29 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, у якій просить скасувати зазначені рішення та закрити провадження у справі. Зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з порушеннями норм процесуального права, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, адже спір не є публічно-правовим та виник з майнових правовідносин.
Вищий адміністративний суду України ухвалою від 30 червня 2017 відкрив провадження у справі. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суд України 08 лютого 2018 року справу передано на розгляд до Верховного Суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (дата набрання чинності 19 жовтня 2019 року; далі Закон № 142-IX).
Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України в редакції цього Закону справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України у редакції цього Закону Велика Палата Верховного Суду через постановлення ухвали повертає (передає) справу відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті), якщо дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, <…> про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, <…>, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.