П О С Т А Н О В А
Іменем України
5 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 815/2898/17
Провадження № 11-766апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комінтернівського районного суду Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Комінтернівського районного суду Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року (суддя Харченко Ю. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (судді Турецька І. О., Стас Л. В., Косцова І. П.),
УСТАНОВИЛА:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на його заяву від 10 квітня 2017 року та зобов`язати Комінтернівський районний суд Одеської області надати таку відповідь і відшкодувати 25 000 грн моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що суб`єкт владних повноважень порушив вимоги статті 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), не надавши відповіді на його звернення.
Зауважив, що така протиправна бездіяльність з боку суб`єкта владних повноважень, завдала йому моральних страждань, оскільки унеможливила функціонування його особистості на конституційних засадах.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Комінтернівського районного суду Одеської області щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року та зобов`язав надати письмову відповідь позивачу на цю заяву. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Комінтернівський районний суд Одеської області порушив приписи Закону № 393/96-ВР, а тому є усі законодавчо передбачені підстави для задоволення адміністративного позову у відповідній частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 25 000 грн суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для їх задоволення, оскільки позивач не надав обґрунтованих пояснень та відповідних доказів щодо спричинення йому моральної шкоди.
Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій, Комінтернівський районний суд Одеської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а провадження у справі закрити.
На обґрунтування касаційної скарги Комінтернівський районний суд Одеської області зазначив, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву про рух справи за кримінальним провадженням № 42016161010000020. Оскільки відповідно до статей 3, 42, 134, 321, 350 Кримінального процесуального кодексу України заяви та клопотання, подані учасниками кримінального провадження у межах судового розгляду кримінальної справи необхідно розглядати у порядку кримінального судочинства, суди дійшли помилкового висновку, що спір є публічно-правовим і його необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На час розгляду справи відзиву чи заперечень не надходило.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 9 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою Комінтернівського районного суду Одеської області, а ухвалою від 24 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга Комінтернівського районного суду Одеської області не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою, в якій просив зазначити, чи надійшли до суду матеріали справи за кримінальним провадженням №42016161010000020, за яким Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України звинувачує його у вчиненні злочину, і якщо ці матеріали надійшли, то на яку дату призначено судове засідання.
Також ОСОБА_1 просив направити відповідь електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Цього ж дня, 10 квітня 2017 року, Комінтернівський районний суд Одеської області отримав указану заяву, про що свідчить наявний у матеріалах справи відповідний звіт про надіслання зазначеного звернення на електронну адресу суду, а саме inbox@km.od.court.gov.ua.
Не отримавши відповіді на свою заяву протягом строку, встановленого законом, 23 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте Комінтернівський районний суд Одеської області зазначив, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом послугувало ненадання Комінтернівським районним судом Одеської області відповіді на його заяву від 10 квітня 2017 року.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом № 393/96-ВР, Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію", Указом Президента України від 7 лютого 2008 року № 109/2008 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування".
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 12 Закон № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", КАС, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".
Звернення позивача до суду у статусі обвинуваченого справді має розглядатися в порядку кримінального судочинства, але цей порядок стосується розгляду його заяв, скарг на дії судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя.
Водночас ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області не як обвинувачений, а відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР.