У Х В А Л А
11 лютого 2020 року
м. Київ
Провадження № 13-11зк20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевіривши заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 28 листопада 2002 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом,
установила:
Як вбачається із заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 засуджений вироком Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2002 року за вчинення низки злочинів до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Верховний Суд України ухвалою від 28 листопада 2002 року залишив вирок без зміни.
У заяві ОСОБА_1, посилаючись на низку рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, "Петухов проти України (2)", "Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії", "Лєже проти Франції", " Ласло Магьяр проти Угорщини ", вважає себе особою, на користь якої було постановлено рішення "Петухов проти України (2)". Вказує, що у зв`язку із констатованими ЄСПЛ у цьому рішенні порушеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), до нього не може бути застосовано покарання у виді довічного позбавлення волі; таке покарання повинно бути змінено на інший вид покарання, що відповідав би нормам Конвенції, Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року.
ОСОБА_1 просить поновити строк для подання заяви, скасувати вирок апеляційного суду і ухвалити новий, яким змінити призначене покарання з довічного позбавлення волі на такий же вид покарання на певний строк.
Перевіривши доводи, наведені у заяві, Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) вважає, що заяву слід повернути з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 33, ч. 3 ст. 463 КПК заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами подаються до Верховного Суду для їх розгляду у складі Великої Палати.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною визнається встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом. Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.