Постанова
Іменем України
24 лютого 2020року
м. Київ
справа № 302/978/17-ц
провадження № 61-9094св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Колочавська сільська рада, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Колочавської сільської ради, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що із 07 липня 1975 року вона перебувала із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 01 липня 1988 року. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 . За час шлюбу на земельній ділянці площею 0,25 га подружжя спільно побудувало житловий будинок АДРЕСА_1, який закінчений будівництвом та введений в експлуатацію 01 січня 1978 року. Будь-яких документів, які б підтверджували права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на цей будинок не збереглося. Інформація щодо року побудови та площі будинку, належності до відповідного домогосподарства та його членів міститься у погосподарських книгах Колочавської сільської ради. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У житловому будинку проживає ОСОБА_2, яка оспорює її право власності на житловий будинок.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право спільної сумісної власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами (сарай, вбиральня) за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Воловецького районного суду від 27 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2, набутий під час шлюбу з ОСОБА_4 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 01 січня 1978 року, на час перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у шлюбі, у них виникло право спільної сумісної власності на житловий будинок. На момент виникнення у ОСОБА_4 і ОСОБА_5 права власності на зазначений житловий будинок діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права. Поділу житлового будинку між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, як їхнього спільного сумісного майна, чи виділу із нього, не здійснювалося, тобто їхні частки у цьому майні не визначалися, це майно не відчужувалося, правовий режим цього майна не змінювався. Поділу спільно нажитого майна між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 не відбувалося, а отже, ОСОБА_1 дотепер є співвласником вказаного житлового будинку, оскільки таке її право спільної сумісної власності щодо цього майна не припинялося у встановленому законом порядку. З часу створення зазначеного майна, до і після розірвання шлюбу, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до дня смерті ОСОБА_4 жодним із них не заперечувалося, не оспорювалося їхнє право спільної сумісної власності на зазначений житловий будинок. І після смерті ОСОБА_4 таке їхнє право не заперечувалося і не оспорювалося будь-ким до вересня 2017 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звернулась до суду з позовом через 38 років після ухвалення Міжгірським районним судом (02 квітня 1980 року) рішення про розірвання її шлюбу з ОСОБА_4, у якому зазначено, що майна для розподілу - немає; через тридцять років після вчинення актового запису про розірвання цього шлюбу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); через дев`ять років після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Оцінюючи докази в їх сукупності, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що спірний будинок у його сьогоднішньому стані побудовано за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що на час звернення до суду у листопаді 2017 році спірний будинок залишався тим же, що і нас час розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_4 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд не встановив, яку хату будували ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та де тоді вони проживали, будучи на час подій, про які дають показання свідки, зареєстрованими у вже збудованому житловому будинку. Суд дав неправильну оцінку такому доказу, як будівельний паспорт. Дані технічного паспорта від 14 липня 2017 року щодо параметрів спірного будинку відповідають таким його даним зазначеним у погосподарських книгах Колочавської сільської ради щодо нього за 2001-2015 роки. Суд помилково вважає, що предметом цього спору є поділ майна, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки предметом позову є визнання за нею права власності на майно набуте під час шлюбу, а не поділ цього майна. Крім того, суд апеляційної інстанції стягнув з неї судовий збір за подання ОСОБА_2 апеляційної скарги, тоді як вона є інвалідом ІІ групи і звільнена від сплати судового збору у всіх судових інстанціях.
У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що після 02 квітня 1980 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7, не проживали як одна сім`я, не вели спільне господарство та не мали жодних взаємних прав та обов`язків по відношенню одне до одного, суд апеляційної інстанції належно дослідив усі докази, які подавалися у встановленому законом порядку і дійшов правильного висновку, що об`єкт, який зазначений у Книзі погосподарського обліку Колочавської сільської ради, не тотожний об`єкту, на який претендує ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
07 липня 1975 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Міжгірського районного суду від 02 квітня 1980 року.
Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, наданого 04 вересня 2017 року Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області, та повторного свідоцтва про розірвання шлюбу, актовий запис про розірвання цього шлюбу здійснено 01 липня 1988 року.
Згідно із записами у погосподарських книгах за період із 2001 по 2015 рік житловий будинок на АДРЕСА_2 , загальною площею 48 кв. м, побудований 1978 року, площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку становить 0,01 га.
Рішенням першої сесії п`ятого скликання Колочавської сільської ради від 27 квітня 2006 року № 17 ОСОБА_4 виділено земельну ділянку під забудову, площею 0,25 га на АДРЕСА_2 .
Рішенням Виконавчого комітету Колочавської сільської ради від 28 липня 2006 року № 4 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорта на раніше побудований будинок на власній приватизованій земельній ділянці.
21 червня 2007 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2, відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої 27 квітня 2006 року за № 17.
Будівельний паспорт та проект будинку за заявою ОСОБА_4 виготовлено у 2007 році.
Державну реєстрацію права власності спірного майна не здійснено.
Згідно з виготовленого будівельного паспорта, загальна площа будинку становить 63,51 кв. м, житлова - 13,26 кв. м, площа забудови становить - 77,52 кв. м, будівельний обсяг - 207,75 кв. м.
У наданому позивачем технічному паспорті вказано загальну площу приміщень 50,49 кв. м, площу забудови житлового будинку - 77,74 кв. м. При цьому роком забудови будинку зазначено - 1984 рік.