Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 479/728/16-ц
провадження № 61-26272св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договорів оренди землі припиненими та покладення обов`язку повернути земельні ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки: серія НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виданого 29 вересня 2004 року на ім`я ОСОБА_1, серія НОМЕР_3, виданого
29 вересня 2004 року на ім`я ОСОБА_2, серія НОМЕР_4, виданого 29 вересня 2004 року на ім`я ОСОБА_3, останні є власниками земельних ділянок загальною площею 3,19 га кожна (що складаються з трьох земельних ділянок площею 3,12 га, 0,03 га та 0,04 га), та розташовані в межах території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
28 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожним окремо, було укладено чотири окремі договори оренди землі, строком на 10 років, за умовами яких орендар прийняв в строкове платне користування чотири земельні ділянки позивачів, площею по 3,12 га кожна. Зазначені договори було зареєстровано у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК при ДЗК України" 06 червня 2007 року.
Вважаючи, що строк дії договорів оренди вказаних земельних ділянок закінчився 28 серпня 2016 року і не маючи наміру продовжувати строк договорів оренди землі, позивачі завчасно повідомили про це відповідача і просили повернути належні їм земельні ділянки, проте отримали відмову з тих підстав, що строк дії договорів оренди землі не сплив, оскільки початок перебігу строку дії договорів оренди землі починається з часу їх державної реєстрації, тобто з 06 червня 2007 року і закінчується, відповідно, 06 червня 2017 року.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, з урахуванням уточнень, просили визнати договори оренди землі від 28 серпня 2006 року, що укладені між ними та ОСОБА_4, припиненими з 29 серпня 2016 року та зобов`язати останнього повернути їм належні земельні ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано договір оренди земельної ділянки від 28 серпня 2006 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в Кривоозерському районному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК при ДЗК України" 06 червня 2007 року за № 040701700420, припиненим з 29 серпня 2016 року та зобов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею
3,12 га, кадастровий номер 4823984200:03:000:2186, що розташована в межах території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну на праві власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії
НОМЕР_4 , виданого 29 вересня 2004 року Кривоозерською районною державною адміністрацією.
Визнано договір оренди земельної ділянки від 28 серпня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований в Кривоозерському районному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК при ДЗК України"
06 червня 2007 року за № 040701700549, припиненим з 29 серпня 2016 року та зобов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,12 га, кадастровий номер 4823984200:03:000:2183, що розташована в межах території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної на праві власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 29 вересня 2004 року Кривоозерською районною державною адміністрацією.
Визнано договори оренди земельних ділянок від 28 серпня 2006 року укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані в Кривоозерському районному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК при ДЗК України" 06 червня 2007 року за № 040701700431, № 040701700581, припиненими з 29 серпня 2016 року та зобов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею 3,12 га, кадастровий номер 4823984200:03:000:2184, площею 3,12 га, кадастровий номер 4823984200:03:000:2185, що розташовані в межах території Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належних на праві власності, відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії МК № 026081, МК № 026082, виданих 29 вересня 2004 року Кривоозерською районною державною адміністрацією.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 по 1 101,20 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави недоплачений судовий збір в сумі 03,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що 29 серпня 2016 року закінчився строк дії оскаржуваних договорів оренди землі, а питання про його пролонгацію на новий строк у порядку, визначеному договором і законом, не було вирішено, тому наявні правові підстави для припинення договорів оренди землі та повернення земельних ділянок позивачам згідно із положеннями статті 31 Закону України "Про оренду землі". При цьому суд дійшов висновку про те, що строк дії спірних договорів оренди земельних ділянко розпочав свій відлік з 28 серпня 2006 року - дата укладання договорів оренди.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що відлік строку дії договорів оренди земельних ділянок почав свій перебіг з 06 червня 2007 року - момент їх державної реєстрації. Станом на час звернення до суду з цим позовом, строк дії договорів оренди не закінчився. Апеляційний суд застосував правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 квітня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2017 року та залишити в силі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки реєстрація договорів не може змінювати момент укладення договорів, що відповідає висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кривоозерського районного суду Миколаївської області.
У липні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 680/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-26272св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.