Постанова
іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 758/5789/15-к
провадження № 51-5224км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового
засідання Волевач О. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Дунь В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Київського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100007435, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Заворичі Броварського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за: ч. 1 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання, ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції при призначенні покарання засудженому за ч. 2 ст. 307 КК безпідставно застосував положення ст. 69 КК, а також необґрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням, у зв`язку з чим останній не поніс справедливого покарання. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні жодні дані, що підтверджують наявність такої обставини, як щире каяття, а визнання засудженим винуватості у вчиненні злочинів містить формальний характер, що свідчить про його намагання уникнути справедливого покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив змінити вирок апеляційного суду, виключивши з нього посилання на ст. 69 КК при визначенні засудженому покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікацію дій за частинами 1, 2 ст. 307 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, на думку Суду, є необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Згідно зі ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.