Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 207/1001/17-ц
провадження № 61-12172св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року у складі судді Погребняк Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про усунення від права спадкування за законом.
Позовна заява обґрунтована тим, що він з дружиною проживали у квартирі АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_4, з якою вони перебували у шлюбі з 22 червня 2001 року.
У вказаній квартирі також зареєстрований ОСОБА_3, який є онуком ОСОБА_4 .
Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 тає дочкою ОСОБА_4 від першого шлюбу.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з належної їй квартири АДРЕСА_1 . Спадкодавець ОСОБА_4 померла раптово і не залишила заповіту, хоча за життя планувала залишити квартиру йому, щоб він через певний час оформив її на онука ОСОБА_3, який залишився сиротою.
Вказував, що заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін подали він та ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_4 та не відмовився від спадкування на користь племінника, хоча тривалий час не підтримував родинних стосунків зі спадкодавцем.
Зазначав, що ОСОБА_4 протягом останніх пʼяти років хворіла на різні фізичні недуги, зокрема, на цукровий діабет, внаслідок чого останні півтора роки до смерті майже постійно перебувала у лікарнях. Через наявний цукровий діабет 2-го типу у зв`язку з його прогресуванням в період з 22 лютого 2016 року по 23 серпня 2016 року ОСОБА_4 було пʼять разів госпіталізовано до стаціонару різних медичних закладів, мало місце декілька хірургічних втручань, в тому числі ампутація правої стопи в період з 09 серпня 2016 року по 23 серпня 2016 року.
ОСОБА_2 не надавав матері належної матеріальної допомоги, не здійснював догляду за нею, знаючи про наявність потреби у цьому.
Ставлення ОСОБА_2 негативно позначалось на психологічному стані спадкодавця, крім того, незадовільне матеріальне становище родини погіршувалося через хворобу та необхідність лікування дочки спадкодавця і сестри відповідача ОСОБА_5 .
Проте, ОСОБА_2 відсторонився від проблем у родині, не виявляв інтересу, не відвідував ні хвору матір, ні сестру.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Разом із тим, ОСОБА_1 не доведено факт ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надати, а також факт перебування спадкодавця в безпорадному стані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 з матірʼю тривалий час не підтримував стосунки, останній раз бачився з нею навесні 2015 року. Відповідач працював водієм на підприємстві, підробляв таксистом. Зазначає, що з 20 травня 2016 року по 06 березня 2017 року офіційно не працював, але продовжував працювати таксистом, а отже мав можливість допомогати своїй матері та здійснювати догляд за нею.
Вказує, що ОСОБА_4, маючи гостру потребу в догляді та грошах, неодноразово зверталась з проханнями допомоги до свого сина - ОСОБА_2 як сама так, і через родичів, сусідів по місцю проживання та лікарів.
Проте, ОСОБА_2 на звернення матері та інших осіб не звертав уваги, не провідував матір в лікарнях, не здійснював догляду за нею, незважаючи на те, що мав таку можливість, оскільки офіційно не працював понад шість місяців.
Також не згоден із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки показів свідків, які, на його думку, надали правдиву інформацію щодо відвідування спадкодавця її сином.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами подано не було
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 належала на праві власності квартира АДРЕСА_2, згідно свідоцтва про право власності на житло від 07 серпня 1995 року, виданого відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому Дніпродзержинської міської ради.
Відповідно до копії свідоцтва про одруження НОМЕР_1, виданого відділом РАГС Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 22 червня 2001 року, актовий запис № 128.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином спадкодавця ОСОБА_4, що не оспорюється сторонами.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, виданого Баглійським районним у м. Дніпродзержинську відділом РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 832 від 22 вересня 2016 року.
Після смерті ОСОБА_4 . Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за № 762/2016.
Згідно копії зазначеної вище спадкової справи № 762/2016 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вчасно звернулись її чоловік - ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_2 .
Зі спадкової справи № 762/2016 вбачається, що інформація про наявність заповіту ОСОБА_4 відсутня.
На день смерті ОСОБА_4, яка була зареєстрована по АДРЕСА_3, разом зі спадкодавцем зареєстрований її онук - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_4 в період з 22 лютого 2016 року по 23 серпня 2016 року декілька разів була госпіталізована до лікарень, а саме:
22 лютого 2016 року ОСОБА_4 було здійснено хірургічне втручання у хірургічному відділенні 7-ї Дніпродзержинської міської лікарні - розтин гнійника;
09 червня 2016 року - розтин гнійника, 01 липня 2016 року етапна нефректомія 1 пальця правої стопи.
В період з 26 липня 2016 року по 02 серпня 2016 року ОСОБА_4 було госпіталізовано до обласної лікарні імені Мечникова, де 27 липня 2016 року виконано хірургічне втручання, пропонувалась ампутація частини кінцівки, від чого пацієнтка відмовилась і була виписана;
11 серпня 2016 року у ДП "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" було проведено оперативне втручання з приводу ампутації правої стопи по ОСОБА_7 .
З довідки головного лікаря Дніпродзержинської міської лікарні № 7 вбачається, що в період перебування у лікарні ОСОБА_4 вона доглядалась чоловіком ОСОБА_1, інших родичів персонал відділення не памʼятає.
Згідно довідки про доходи, виданої Кам`янським вищим професійним училищем, середній заробіток ОСОБА_1 за 2015-2016 роки складав близько 2000 грн на місяць.
Також, згідно довідки про доходи дружини відповідача - ОСОБА_8 № 15/06-1 від 16 травня 2017 року, виданою ТОВ "Сінергія-Груп", її середній заробіток у 2016 році складав 1750 грн на місяць.
ОСОБА_2 звільнений з роботи 20 травня 2016 року і не працював до березня 2017 року, що підтверджується копією трудової книжки серії АС № НОМЕР_2.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.