Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/25494/15-ц
провадження № 61-20189св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гареєва Євгена Шамільовича на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В., зареєстрований за № 1052; визнати за ним право власності на нежитлові підвальні приміщення № 101 за адресою : АДРЕСА_3, загальною площею 65,8 кв. м; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 зазначені нежитлові підвальні приміщення за вказаною адресою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що у лютому 2011 року між ним та ОСОБА_2 була укладена усна домовленість щодо ведення спільного бізнесу, метою якого, було взяття в оренду нежитлові приміщення в Фонді державного майна України в Одеській області для їх експлуатації з подальшим викупом. 20 липня 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір про спільну трудову діяльність (далі - договір про спільну діяльність), яким, серед іншого, було передбачено викуп двох об`єктів нерухомості: нежитлового підвального приміщення № 101, загальною площею 65,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення технічного поверху № 101, загальною площею 90,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 . Договором про спільну діяльність також передбачалося, що всі фінансові витрати на проведення ремонтних робіт та експлуатації зазначених об`єктів нерухомості він бере на себе; кошти в розмірі 400 000 грн були отримані ОСОБА_2 при підписанні договору; викуп приміщень буде оформлено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), з послідуючою передачею на спільно створене ними підприємство. На вимоги відповідача, ним неодноразово надавались йому грошові кошти у сумі приблизно 60 000 доларів США. 11 лютого 2013 року ним та ОСОБА_2 спільно засновано Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕДВЕЙ УКР.КОМПАНИ" (далі - ТОВ "ХЕДВЕЙ УКР.КОМПАНИ"). За договорами купівлі-продажу, укладеними 28 квітня 2014 року між Фондом державного майна України в Одеській області та ОСОБА_2, останнім були придбані наведені вище 2 нежитлових приміщення загальною вартістю 285 938,00 грн, одне з яких - за адресою: АДРЕСА_4 08 грудня 2015 року було відчужено ОСОБА_2 на його користь; інше - за адресою: АДРЕСА_3, було відчужено 10 грудня 2015 року ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Вважаючи себе власником нерухомості, відчуженої ОСОБА_3, просив задовольнити його позовні вимоги.
ОСОБА_2 позов не визнав, пославшись на те, що грошові кошти за договором про спільну діяльність від 20 липня 2012 року він не отримував, а вказаний договір передбачав лише передачу коштів у майбутньому. Окрім цього, зазначив, що зобов`язання між ним та ОСОБА_1 виникли на підставі трудового договору, укладеного у липні 2012 року, а тому позивач пропустив трьох місячний строк звернення до суду без поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 25 квітня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І.позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 10 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1052. Визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлове підвальне приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 65,8 кв. м. Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нежитлові підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 65,8 кв. м.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що приміщення, які передбачені договором про спільну діяльність, були викуплені ОСОБА_2 за рахунок коштів ОСОБА_1, тобто витрати на придбання таких приміщень фактично поніс позивач, тому він став їх співвласником. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підлягає визнанню недійсним та визнання за позивачем права власності на нежитлове підвальне приміщення № 101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 65,8 кв. м, і, відповідно, витребування цього майна у ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 24 вересня 2019 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов договору про спільну діяльність, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 липня 2012 року, предметом якого є ремонтні роботи приміщень, їх експлуатація, підготовка технічної документації для викупу цих приміщень, отримання та оформлення правовстановлючих документів на ФОП ОСОБА_2, з подальшою передачею на нове приватне підприємство, утворене сторонами договору, без втручання третіх осіб. При цьому, суд виходив, зокрема з того, що: вказаний договір припинив свою дію з моменту державної реєстрації юридичної особи ТОВ "ХЕДВЕЙ УКР.КОМПАНИ", тобто з 11 квітня 2013 року; нежитлові приміщення передбачені договором були викуплені на ім`я ФОП ОСОБА_2, внаслідок чого була досягнута мета договору; в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази щодо отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів у розмірі 33 072 доларів США. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність будь-яких зобов`язань за договором, оскільки на момент звернення до суду він був припинений, а тому безпідставно визнав за позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомості, визнав недійсним договір його купівлі-продажу та витребував це майно.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гареєв Є. Ш . подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року і залишити в силі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку про те, що договір про спільну діяльність укладений між фізичними особами, однак мав би бути укладений між фізичними особами-підприємцями, оскільки особа яка розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, немає права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем. Апеляційним судом не враховано, що згідно з умовами договору про спільну діяльність ОСОБА_2 виконував роль організатора, який своїми знаннями та навичками повинен був здійснити купівлю об`єктів нерухомості з подальшою їх передачею у спільно створене підприємство, а вклад ОСОБА_1 був матеріальним, у вигляді грошових коштів. Також суд не взяв до уваги того, що згідно з пунктом 4.4 договору про спільну діяльність ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 400 00 грн для здійснення витрат, пов`язаних з виконанням договору. Ці кошти були передані до купівлі приміщень і стали джерелом фінансування їх купівлі, оскільки загальна їх вартість становила 285 938 грн. Тобто приміщення були придбані за рахунок позивача, що правильно було встановлено місцевим судом. Висновок апеляційного суду про припинення договору про спільну діяльність у зв`язку з державною реєстрацією ТОВ "ХЕДВЕЙ УКР.КОМПАНИ" та досягненням мети договору є помилковим, оскільки метою договору було і залишається придбання приміщень, їх ремонт, передача у спільне підприємство, здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. Приміщення придбані за кошти позивача та оформлені на ОСОБА_2 у спільне підприємство не передані, а приміщення № 101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 всупереч волі ОСОБА_1 незаконно було відчужене ОСОБА_3 . Крім того, вимогу про припинення договору про спільну діяльність заявила ОСОБА_3 яка не є стороною цього договору, а ОСОБА_2 такої вимоги взагалі не ставив. Апеляційним судом проігноровано пункт 4 договору про спільну діяльність та не враховано, що ОСОБА_2 не повернув позивачу 50 процентів вартості приміщень, тобто не став співвласником цього майна, а тому він не мав права на відчуження приміщення ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 листопада 2019 року справа № № 522/25494/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 20 липня 2012 року між ОСОБА_1 (громадянин США) та ОСОБА_2 був укладений договір про спільну діяльність, яким сторони передбачили проведення ремонтних робіт, експлуатацію двох об`єктів нерухомості, оформлення документів для їх викупу на ФОП ОСОБА_2, з подальшою передачею їх у нове приватне підприємство, утворене сторонами цього договору, без втручання третіх осіб.
За умовами вказаного договору передбачалося викупити два об`єкти нерухомості: перший - нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 65,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . На момент укладення договору про спільну діяльність, вищевказане приміщення вже було взяте в оренду фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в Фонді державного майна України в Одеській області. Другий - нежитлове приміщення технічного поверху, загальною площею 90,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
У пункті 5.1 договору про спільну діяльність визначено, що експлуатація приміщень має проводитися з метою отримання прибутку.
Крім того, договором про спільну діяльність передбачено, що всі фінансові витрати на проведення робіт бере на себе ОСОБА_1, оплата проводиться грошовими переводами на ім`я ОСОБА_2 (пункт 2.1 договору), кошти в розмірі 400 000 грн ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 для здійснення витрат, пов`язаних з виконанням договору (пункт 4.1 договору), викуп приміщень буде оформлено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, з послідуючою передачею їх на створене ними приватне підприємство (пункт 4.4 договору).
Після викупу приміщень сторони будуть їх співвласниками пропорційно понесених ними витрат на викуп і ремонт приміщень, а також непередбачені витрати (пунктом 4.2 договору про спільну діяльність).
Пунктом 4.3 договору про спільну діяльність передбачено, що ОСОБА_2 повинен повернути позивачу 50 процентів понесених затрат на викуп приміщення, ремонтні роботи та інші затрати.
У квітні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засновано ТОВ "ХЕДВЕЙ УКР.КОМПАНИ" зі статутним капіталом у розмірі 9 600 грн (розмір внеску засновників відповідно 8 640 грн та 960 грн) код ЄДРПОУ 38549303, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з договорами купівлі-продажу об`єктів державної власності, що підлягали продажу шляхом викупу 28 квітня 2014 року ФОП ОСОБА_2 були придбані приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 65,8 кв. м за 115 200 грн та АДРЕСА_4, приміщення 101 за 170 738 грн які орендувалися ним як ФОП за договором оренди.
13 та 22 травня 2014 року начальником регіонального відділення Фонду державного майна та ФОП ОСОБА_2 підписано акти прийому-передачі № № 882, 883.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 травня 2014 року приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_2 .
На підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Гуряновою Л. Г. за № 2460, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 нежитлове приміщення технічного поверху, загальною площею 90,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, за ціною 300 000 грн.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що нежитлові приміщення відповідно до розділу 4 договору про спільну діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано на баланс ТОВ "ХЕДВЕЙ УКР.КОМПАНИ".
Згідно з договором купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 1052, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В., ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 нежитлове приміщення № 101, за адресою: АДРЕСА_3 за 179 916, 28 грн.
Нежитлові підвальні приміщення № 101, загальною площею 65,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, належать ОСОБА_3, що підтверджується витягомз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53193418 від 13 лютого 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.