Постанова
Іменем України
24 лютого 2020року
м. Київ
справа № 487/2184/18-ц
провадження № 61-8031св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів: Галущенка О. І., Лисенка О. І., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частки житлової квартири недійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 березня 2013 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . Тривалий час він страждає на тяжке захворювання кульшових суглобів та потребує дороговартісного медичного операційного втручання із заміни суглобів шляхом тотального ендопротезування. З метою подальшого догляду за ним та матеріальної допомоги він домовився з ОСОБА_2 про дарування їй частини належної йому на прав власності квартири, в обмін на надання йому довічного догляду. Саме на таких умовах він за договором дарування подарував їй 1/2 частини належної йому на праві власності квартири. Ця угода вчинена ним, як під впливом помилки щодо природи правочину, так і внаслідок тяжкої обставини, тобто тяжкого захворювання, адже він помилково оформив домовленість з відповідачем щодо догляду за ним у формі договору дарування. Зазначена угода є недійсною, оскільки укладена під впливом помилки щодо правової природи правочину.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 28 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1/2 частини вказаної квартири.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що для визнання договору дарування частини квартири недійсним позивачем не доведено наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною. Доказів наявності в діях відповідача умислу щодо введення в оману позивача щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, для того, щоб спонукати останнього до вчинення договору дарування частини квартири позивачем не надано.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, посвідченого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області 28 листопада 2017 року, та зареєстрованого у реєстрі за № 2-1180. Застосовано наслідки недійсності угоди та передано у особисту власність ОСОБА_1 відчужену за недійсним договором 1/2 частини вказаної квартири. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 23615480 дата та час державної реєстрації: 28 листопада 2017 року 15:51:39, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1420980948101. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач на час укладення угоди страждав тяжким захворюванням суглобів, яке характеризується больовим синдромом та вимагає дороговартісного оперативного медичного втручання із заміни суглобів шляхом тотального ендопротезування. Він потребує стороннього догляду та допомоги і цього не заперечує відповідач. З його пояснень убачається, що між ним та відповідачем досягнута домовленість про те, що вона візьме на себе цей обов`язок, але за умови, що він подарує їй 1/2 частини квартири, а тому, підписуючи у нотаріуса договір він перевірив лише його реквізити, вважаючи що укладає договір з умовою догляду. Сама відповідач у судовому засіданні не приймала участі та пояснень щодо відсутності такої домовленості не надала. Її письмові пояснення у вигляді відзиву на позов та на апеляційну скаргу зводяться до аналізу змісту нотаріального посвідченого договору дарування та напряму такої домовленості не спростовують. Нотаріус, яка посвідчувала угоду, пояснила, що ОСОБА_2 також наполягала на оформленні саме угоди дарування, хоча вона пропонувала позивачу інші варіанти, які б гарантували захист його права. Після укладення угоди він продовжує проживати у квартирі, будь-яких дій про її поділ не здійснював. Після виходу з лікарні відповідач покинула його та допомоги йому як чоловіку та як хворому не надає. Мотивів залишення квартири не пояснила.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що постановляючи оспорюване рішення, апеляційний суд вийшов не тільки за межі вимог апеляційної скарги, а й за межі позовних вимог, оскільки ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі стороною позивача на ставилось питання про застосування реституції, зокрема жодним чином не йшла мова про вимогу позивача щодо повернення у його особисту приватну власність 1/2 частини квартири. Позивач ніколи не обґрунтовував позов саме впливом на нього тяжких обставин. Позивач зазначав, що помилявся щодо правової природи правочину через правову недосвідченість і нерозуміння змісту та обсягу прав та обов`язків за цим договором. Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що проблеми із суглобами хоч якимось чином вплинули на усвідомлення позивачем правової природи договору, що він просить визнати недійсним. Крім того, її явка у судове зсідання не визнавалася обов`язковою, більше того, від її імені у судовому засіданні приймала участь її представник. Позивач є дієздатною особою, відсутні будь-які підстави вважати, що він має вади здоров`я, що не дають йому змоги в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що тільки обтяжливі обставини, які пов`язані з погіршенням стану здоров`я та хвороба змусили його піти на домовленість з близькою людиною, щоб отримати моральну та матеріальну підтримку, належний догляд взамін за єдине, що в нього було - майно. Цинізм відповідача в касаційній скарзі просто зашкалює, коли читаєш думки відповідача з приводу переліку довідок про стан його здоров`я та хвороби.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 березня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 (дарувальник) подарував 1/2 частини належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 (обдаровувана), що підтверджується договором дарування частки квартири від 28 листопада 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Желєзняковою О. В., зареєстрованого у реєстрі за № 2-1180.
Згідно з пунктом 1.1 договору, дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваному (дарує) належну йому на праві власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, а обдаровуваний приймає цей дарунок від дарувальника.
Відповідно до розділу 4 договору обов`язки дарувальника передати 1/2 частини квартири обдарованому, а обов`язком обдаровуваного є прийняти цієї частини квартири.
Згідно з пунктом 5.1 договору правові наслідки вчинення правочину недієздатною, або обмежено дієздатною особою, особою, яка в момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, а також наслідки вчинення цієї угоди під впливом помилки, обману, насильства, особою під впливом тяжкої обставини, вчинення фіктивного та удаваного правочину, сторонам нотаріусом роз`яснені. Одночасно, сторони стверджують, що зазначені факти у діях сторін відсутні.
Пунктом 6.2 договору визначено, що цей договір не передбачає зі сторони обдаровуваного ніяких зустрічних дій майнового чи немайнового характеру на користь дарувальника.
На підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, зареєстровано у встановленому законом порядку за відповідачем, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 листопада 2017 року № 105425613.